– Це наш головний редактор Олександр Карасевич, готує черговий випуск газети «Територія Змін», він депутат Гірської сільради і мій побратим по громадській діяльності, – пояснює Кульчицький і протягує мені каву.

– А це Ірина Пустовіт, наша місцева «зіронька» – багатодітна мама, виховниця Гірських Пластунок, еколог. Зараз працює над проектом «Не пали – компостуй», участь в якому виборола для нашої громади на Всеукраїнському конкурсі.

– А це Ірина Нерубайська – вона з Ревного. Я щасливий, що Ірина приєдналася до нашої команди. Вона чесна, небайдужа, дуже хоче, щоб в її селі настали позитивні зміни. Іра працює в сфері ЗМІ та медіа, готує соціальне дослідження потреб громади.

Так невимушено почалось інтерв’ю з депутатом Гірської сільради, головою правління ГО «Громада Гори» та ГС «Територія Змін!» Олександром Кульчицьким. 

Олександр – лідер місцевої активної спільноти і  кандидат на посаду голови Гірської об’єднаної територіальної громади.

– Що для Вас організація «Територія Змін» ? У вас велика команда, Олександре?

– Організація займає в моєму житті друге місце після родини. Це команда однодумців, які не словом, а ділом доводять свою любов до села і прагнення змінити його на краще.

Історія створення організації почалася з пограбування сусідів, після чого ми згуртувались для самозахисту і створили систему охорони порядку в мікрорайоні, де живемо.  Ці люди і стали основою «Громади Гори». Після того ми розпочали проводити різноманітні заходи для горян: культурні, патріотичні, освітні. Ми запрошували людей приєднуватись до нас, і чим більше справ ми робили, тим більше людей в нас вірили і приєднувались. ГО «Громада Гори»  зростала, і ось вже ми об’єдналися з громадською організацією «Громада Мартусівки» та  громадським активом села Ревне  і заснували  громадську спілку «Територія Змін», в яку   входить 106 членів організації.

Частина команди ГС «Територія Змін» під час запису відео-привітання громаді до Дня Незалежності України.

– Українці в більшості не вірять громадським організаціям. Вважають, що вони ні на що не впливають. Чим  ви відрізняєтеся?

            – Наша організація — це об’єднання людей, які борються за краще життя у своєму населеному пункті. Односельці це бачать. Наші справи доводять, що ми не ідемо на компроміси із совістю і не займаємося дерибаном.  А кожне наше досягнення – це благо для громади, її жителів.  Ми, зокрема, стали ініціаторами будівництва нової школи і повернули людям віру в свої сили.  Нашою опорою у цій справі стали підписи батьків за нову школу, і ми довели їм, що їх голоси важливі, що влада зобов’язана рахуватися з бажанням громади.  Уявіть таке, що голова села Роман Дмитрів був проти будівництва нової школи, хотів робити прибудову до старого навчального закладу.  Він навіть голосував проти нової школи – єдиний з членів робочої групи по питанню школи. Але попри зневіру значної частини горян, бездіяльність більшості депутатів, нам вдалося відстояти право маленьких горян саме на НОВУ ШКОЛУ. Ми в рамках робочої групи спільно із районом вийшли на рішення будувати новий заклад. Чого ми тільки не робили заради досягнення мети. До речі, дивись …. (Олександр усміхається і показує мені на екрані смартфона відеоролик, на якому діти 3-5 років звертаються до влади, щоб дали грошей на школу).

 – Бачиш, навіть кіно знімали. А це моя донька, Оленка,  їй 4, і вона теж чекає на школу. І школа будується! На сьогодні вже зведений третій поверх. На будівництво витрачено  40 мільйонів гривень із сільського бюджету. 28 ще має додати район, але поки не квапиться. Та спинити процес вже нереально. Школу добудуємо.

Люди бачать, що ми захищаємо саме їх інтереси, і вірять нам.

                На зустрічі з Головою Верховної Ради України Дмитром Разумковим. Акція «Горі нову школу». Лютий 2020 року.

–  Можете описати коротко історію створення Гірської ОТГ , адже це одне з ключових досягнень Вашої команди?

 –  Так, створення Гірської ОТГ стало фундаментальним досягненням ГС  «Територія Змін», адже саме ми стали ініціаторами формату Гора, Мартусівка, Ревне, Затишне. Наша команда дослідила весь Бориспільський район. Шукали найкращу модель об’єднання — вивчали бюджети населених пунктів, їх доходи та видатки. Ми оприлюднили всю інформацію. Людям було очевидно, що найкращим форматом об’єднання буде Гірська ОТГ саме в складі сіл Гора , Мартусівка, Ревне і Затишне. Ні район, ні сільські ради не проводили роз’яснювальну роботу щодо створення ОТГ.   До речі, і тут Роман Дмитрів декілька раз ледь не позбавив наші громади шансу об’єднатися саме в такому форматі. Спочатку він хотів нас зробити «Щасливою Горою», навіть знайшов в Гостомелі місцевих аферистів, щоб ті допомогли йому об’єднати Гору з Щасливим.  Громада тоді швидко вивела на чисту воду аферистів і категорично відмовилася йти під Щасливе. Вдруге Дмитрів вже вигадав новий формат об’єднання і намагався віддати Гору під Чубинську ОТГ з центром в Чубинському. А останній його проект був направлений на створення ОТГ з Великоолександрівською сільрадою. Одночасно з цим нас атакували з Борисполя і намагалися включити до складу великої Бориспільської громади.  Але ніхто з можновладців не думав про інтереси людей саме з наших сіл, зокрема, Гори. Всі перелічені варіанти об’єднань позбавляли наші села можливостей прямого впливу на місцеве самоврядування. Ми могли б залишитися околицею Борисполя.  І все це всупереч волі громади. Щоразу нам доводилося захищати голоси наших жителів і доводити доцільність створення саме такої Гірської ОТГ, яку ми вибороли нарешті. Ми, як прапор, підняли 1000  підписів членів наших сіл і пішли до обласної влади, в міністерства, кабінети Верховної Ради, звертались до Президента і відстоювали наше право на самоврядування. І нам вдалося перемогти. Через це я отримав  особистих ворогів – у керівництві району і навіть у Раді. Стара система із нами бореться. Але я впевнений, що час феодального правління минає. Перемога нашої об’єднаної громади це доводить. Коли за тобою люди, то нічого не страшно.

 Я знаю, що Гірська ОТГ стане початком нової України, де права людини, повага до кожного жителя, турбота про тих, кому потрібна підтримка , стануть базовими цінностями.

–  Яка ситуація з дошкільною освітою?

– Добре, що в Ревному та Мартусівці є дитячі садочки, а от у Горі ситуація складна. Гірський садочок не може забезпечити місцями усіх діток, понад 200 малюків на черзі. Замість того, щоб збудувати новий заклад, сільський голова вирішив ремонтувати діючий.  Казав, що все обійдеться у 5 мільйонів гривень. А приніс проект ремонту  на 18,5 мільйона. У Борисполі  новий садок звели за 19 мільйонів. То навіщо нам подібну суму вкладати у ремонт? Давайте теж будувати новий заклад. Дмитрів не слухає. Розпочав повномасштабний ремонт, фактично розвалив садочок, але коштів на це в бюджеті не було передбачено. Ми ж будуємо школу. Зараз садок не працює. Коли закінчать ремонт, не зрозуміло.  Мене обурює, як можна з такою неповагою ставитися до людей! З батьками ніхто не радився, поставили перед фактом, що садок не працює, а коли запрацює – невідомо. Районний відділ освіти взагалі самоусунувся від проблеми. Хіба так можна? Треба ж спочатку створити умови, організувати тимчасове розміщення дітей по інших садочках у сусідніх селах,  їх розвезення, дотримуватись конкретних строків ремонту, а головне – не починати ремонт без грошей. Про комфорт дітей і батьків треба було дбати в першу чергу.

Моє життєве правило: «стався до людей так, як хотів би, щоб ставилися до тебе» . Взаємоповага – це основа взаєморозуміння. 

Після виборів однією з першочергових задач буде вирішення питання з відновленням роботи садочка в Горі та проектування нового. Але робити це треба розумно, порахувати кількість дітей дошкільного віку в усій ОТГ, перспективу збільшення чисельності і головне – планувати будівництво там, де це зручно батькам, ближче до нових мікрорайонів, наприклад, як Кантрі-Хаус, де живе багато молодих сімей.

– Плануєте організовувати підвезення дітей в школу , садочок?

– Не тільки плануємо, саме члени нашої організації свого часу добивалися запровадження такого маршруту в Горі, хоч і чули від влади відмовки. Влада не підтримала закупівлю нового автобусу, але нам вдалося хоча б примусити голову організувати підвезення дітей на старому автобусі. Той часто ламається і багато простоює. Але в новій Гірській ОТГ, я впевнений, має бути свій новенький безпечний шкільний автобус , а може й два, які будуть доставляти наших дітей в навчальні заклади і садочки. Але це не все. Я багато спілкуюсь з людьми і переконаний, що вже одразу після виборів треба пропрацювати питання створення рейсового маршруту всередині ОТГ. І якомога скоріше його запускати. Дуже важливо, щоб було зручне  транспортне сполучення  між селами і люди мали доступ до усіх послуг та інфраструктурних об’єктів. Людям треба надати можливість легко потрапити в амбулаторію, аптеку, поїхати в «Фору» чи на базар за продуктами, в ЦНАП за довідкою, на пошту та навіть просто в гості , наприклад,  в Затишне до друзів. Можливості Гірської ОТГ це дозволяють, треба просто брати і робити.

– Які ще комплексні проблеми є в громаді, спільні для всіх сіл?

– Безлад з утилізацією сміття, відсутність каналізації і забруднення території нечистотами – це те, що потребує комплексного рішення по всій ОТГ. І я маю бачення, як вирішувати цю проблему. У нас в команді є екологи, інженери в сфері екологічної безпеки, ми знаємо, що потрібно зробити, щоб сміття збиралося, вивозилося, сортувалося та перероблялося, і щоб Гірська ОТГ стала взірцем чистоти і екологічності. Те саме з рідкими відходами. Існують рішення, треба брати і робити.

Але є і локальні потреби. Наприклад, в Ревному потрібно зробити дороги і освітлення. Вирішити питання з очисними. Та навіть просто потрібен світлофор на в’їзді з центральної дороги. Важливо відремонтувати будинок культури. Ревне свого часу було дуже потужним селом, з багатим культурним потенціалом, це відчувається під час спілкування з його жителями. Мене вразив патріотичний музей історії села Ревне в місцевій школі. Це все треба відроджувати і розвивати.

Олександр Кульчицький допомогає облаштувати клумбу в центрні Ревного

Для Затишного важливі дорога і доступність до послуг.  Мені подобається, як активно завжди мешканці Затишного відгукуються на наші ініціативи. Садити дерева, провести концерт Тараса Компаніченка, зібрати допомогу дитячим будинкам – люди залюбки беруть участь, допомагають. Впевнений, що Затишне в нашій ОТГ розквітне по-новому.

Спілкування з жителями Затишного на День Села.

Мартусівка зараз потерпає від крадіжок, теж є проблеми з вивезенням сміття, але велике питання – це закритість влади від людей. Рішення сесій не оприлюднюються, земельні та інші питання вирішуються таємно від громади, через це нема довіри. Влада має бути відкритою перед людьми.

Олександр Кульчицький в Мартусівці під час громадських обговорень . Червень 2019 року.

– Як буде побудована комунікація з громадою в Гірській ОТГ?

– Апарат ради повинен працювати щодня та інформувати населення не тільки перед виборами, а протягом всієї каденції.

Для інформування населення в Горі ми  з 2016 року записуємо відео сесійних  засідань та інших заходів. Спершу був спротив і скандали, але потім влада зрозуміла, що зупинити це не зможе. І тепер маємо онлайн-трансляцію засідань. Моя позиція така:  закон має виконуватися. Проекти документів та ухвалені рішення повинні на 100%  оприлюднюватися. Апарат сільради має працювати з чітким усвідомленням своєї місії: служити людям, які живуть тут.

 – Як плануєте будувати роботу з соціального захисту?

 – Це дуже важливе питання, адже влада має надавати підтримку усім незахищеним категоріям і людям, які потрапили у складні життєві обставини. В Горі вже не перший рік є програми «Добробут» і «Турбота», які забезпечують матеріальну підтримку тим, хто її потребує. Мало хто знає, але саме наша команда, «Громада Гори», розробила нову редакцію програм, ми ініціювали робочу групу і разом з депутатами створили найзручніші умови отримання матеріальної допомоги. Раніше слід було звернутися до свого депутата, аби підписав акт обстеження. Далі документи подавалися на розгляд депутатської комісії, а потім затверджувалися сесією. Процес затягувався на місяці. Та й видавали матеріальні допомоги тільки «своїм», від більшості людей інформацію про виплати приховували. Я на сесії домігся, щоб людям давали виплату за  зверненням без бюрократичної тяганини.  Шкода, що люди не завжди розуміють – соціальна підтримка це обов’язок влади. Через це сприймають подібні виплати, як заслугу голови села або якогось депутата. Але ж це зовсім не так. Кожен житель має рівне право на отримання соціальної підтримки.  Я хотів би, щоб такі позитивні напрацювання нашої команди, як соціальні програми, а також програми «Спорт» та допомога ветеранам АТО/ООС були запроваджені на всій території Гірської ОТГ. Вони класні, і ми їх зробимо ще більш корисними для населення.

Олександр Кульчицький багато часу приділяє соціальним проектам. Заснував Гірську станицю Національної скаутської організації «Пласт», займається патріотичним вихованням молоді, організовує волонтерську допомогу ветеранам, військовим, людям похилого віку.

  – Готові до того, що Вам будуть жорстко протистояти?

– Так, готовий. Є досвід. Як голова громадської організації, як депутат сільської ради я був одним з найактивніших лобістів Гірської ОТГ. Ми відстоювали нашу громаду в найвищих державних кабінетах. І нам це вдалося. Я знаю, як працює державний апарат. А сьогодні перед нами постав новий виклик: кандидати на вищі посади в Бориспільську ОТГ від провладної партії «Слуга народу»  фактично погрожують нам тим, що заберуть надходження від аеропорту «Бориспіль» з Гірської ОТГ. Ігор Шалімов (кандидат в депутати в Бориспільську ОТГ) заявив, що партія «Слуга народу» розпочала юридичну підготовку процесу переведення податків від аеропорту. Владислав Байчас, теперішній голова райради, до речі, житель Гори, балотується на посаду голови Бориспільської ОТГ і теж в своїй рекламі наголошує, що забере аеропорт в Бориспільську ОТГ. Їх не зупиняє навіть те, що це порушення закону.

 Я  розумію, що це дуже серйозна заява, і серед жителів Гірської ОТГ вона матиме потужний спротив. Боротьба буде непроста, але я цього не боюся. Якщо діяти з дотриманням закону та процедур, з підтримкою громади можна перебороти будь-яке протистояння. Немає іншої такої сили, як наша ГС «Територія Змін», яка змогла б подолати такий виклик

– Вам погрожували за останні роки?

– Так. Кілька років тому телефоном. Річ в тому, що я і наша організація з самого початку цієї каденції ради систематично виявляли порушення закону і стояли на захисті інтересів громади. Я розумію, що за цими погрозами стояв діючий голова Роман Дмитрів, оскільки вони були пов’язані із спробою більшості депутатів відкликати Дмитріва в 2017 році. За фактом  погроз було порушено кримінальну справу.

Але окрім погроз застосовували інші брудні методи боротьби проти мене.

Коли я з однодумцями стали на заваді будівництву висоток в центрі села на вул. Пушкіна 32А,  на місці парку, Роман Дмитрів  розповсюдив по селу анти-агітаційні листівки з брехнею про мене, ніби я рейдер і працюю на забудовників. Уяви, ці роздруківки були розміщенні прямо  на стенді в сільраді і роздавались людям в руки. Це був абсурд, тому що я як раз виcтупав проти забудови села. Але є така технологія – облити брудом активіста, щоб він замість своєї діяльності займався відбіленням репутації. І не заважав робити темні справи.  Але їм ніхто не повірив, адже брехня була очевидною.  

Іншого разу діючий голова вирішив позбавити мене депутатського мандату і організував процедуру відкликання. Для цього, уяви, прописав в одному будинку 32 людини з ромського поселення, тільки щоб домогтися свого. Але і тут нічого не вийшло. Виборча комісія встановила факти підробки підписів і факт штучно прописаних людей, за цим фактом порушено було кримінальну справу. А мої виборці мене підтримали.

– В вашій команді є екологи. Маєте власне бачення щодо екологічної культури в громаді?

– Це питання дуже актуальне. Ми за останні декілька років багато часу приділяли екологічній безпеці. Саме наша команда примусила владу організувати сортування і безкоштовне вивезення сміття. Наші активісти зібрали підписи і домоглися встановлення сміттєвих майданчиків по всьому селу. Коли ми встановили, що голова села Дмитрів організував незаконне сміттєзвалище, то саме наша команда створила громадське формування ЕКО-патруль і інспектувала сміттярку. Наталя Лютікова координувала роботу більш ніж 30 членів

групи, організувала комунікацію з громадою, залучила ЗМІ. Нам вдалося не тільки зупинити регулярне горіння сміття, але ж примусити голову ліквідувати сміттєзвалище. Ми активно взаємодіяли з членами виконкому, а Олександр Дідок проробив титанічну роботу з аналізу та комунікації з Державною екологічною інспекцією. В результаті було встановлено, що незаконне сміттєзвалище призвело до 800 тисяч гривень втрат для екології.  Триває процедура встановлення винних осіб.

В Гірській ОТГ питання збору, сортування та переробки сміття має бути вирішено комплексно. Ми знаємо , як це зробити і маємо фантастичну команду, яка це реалізує.

Однією з пріоритетних задач для себе я ставлю збереження лісу. Нам вдалося зупинити зміни в генплан, якими частина лісу перетворювалась в багатоповерхівки. Але тих, хто готовий зазіхнути на Гірський ліс , ще багато, і я буду робити все від мене залежне для захисту і збереження лісу. Альона Онищенко, член нашої команди працює над проектом створення «тропи здоров’я» в лісі, а я планую організувати там змагання зі спортивного орієнтування.

– Ви багато часу приділяєте патріотичним заходам, які  організовуєте в селі. Розкажіть про них, я чула про ваш знаменитий ГораСусідиФест, що ще?

– Це ж години щастя, які люди отримують від гарної музики, цікавого спілкування  та інших розваг. Тільки  я сам нічого не зміг би організувати. Щасливий що маю таку величезну команду однодумців, і вона постійно зростає. Ми вже двічі проводили масштабний крутезний ГораСусідиФест – свято дружби і добросусідства.  Люди досі згадують  фестиваль.  У його проведення не вкладається жодна бюджетна копійка. Фінансують і підтримують члени організації та меценати — місцеві мешканці та підприємці.

ГораСусідиФест – вересень 2018 року.

 – Скільки коштує організація фестивалю?

 – Цьогоріч планували залучити максимум 100 тисяч гривень. Кошти вже були зібрані, але через карантин довелося відкласти. Коли повертали кошти благодійникам, то частина з них відмовилася забирати, залишивши на інші заходи.

А ще ми проводимо на регулярній основі такі заходи, як ГораВелоКвест до дня Конституції України, ГораВелоПробіг з прапорами до дня Прапору України (цьогоріч до велопробігу додався автопробіг і колонна проїхалася усіма селами нашої ОТГ), дуже потужне і емоційне свято «Вечір поезії», він мегапопулярний серед дітей, молоді і дорослих, запрошуємо відомих митців, це неймовірно цікаво. І ще багато чого робимо, є чим пишатися і чим ділитися з сусідами.

Олександр Кульчицький вітає учасників АвтоВелоПробігу 2020.

 – Ви ж в село переїхали з Києва? Чому?

– Так, переїхали в 2014 році. Я виріс у приміському селі Довжок неподалік Кам’янця-Подільського, мешкав у приватному будинку і з дитинства мріяв про власний будинок з газоном поруч з ним. На жаль, зараз на батьківщині буваю нечасто.  Із близькими підтримуємо зв’язки. Після навчання жив і працював в Києві, думка про приватний будинок не полишала. В 2003 році придбав земельну ділянку в Горі.  Поступово побудував дім. Проект, оздоблювальні роботи, меблі,  благоустрій робив самостійно. І звичайно ж, висадив чудовий газон. Як і що робити дізнавався з інтернету, адже я не мав відповідного досвіду.  

– Що найперше зробите на посаді голови ОТГ?

– Це цілий комплекс дій: провести інвентаризацію майна та документації сільських рад і звести це все в одне ціле. Створити структуру апарату, виконавчий комітет, паралельно провести опитування – референдум про обрання старост. Налагодити ефективне та якісне управління усіх закладів соціальної інфраструктури ОТГ та забезпечити їм бюджетну підтримку.

Але найважливішим документом має стати план соціально-економічного розвитку села – дороговказ  на декілька років, навіть десятиліття вперед. Він має враховувати потенціал нашої громади і спрямований на те, щоб наша ОТГ стала найкомфортнішим місцем для проживання людей. Така моя мрія.  І я до неї йду.  Зрозуміло, що ми продовжимо реалізацію початих проектів.

Я уже понад рік займаюся вивченням проблемних питань в кожному з наших сіл. Мені відомо про проблеми. Я розумію, як їх вирішувати, і тепер ми для цього маємо достатньо ресурсів.

– Якою бачите громаду за 5 років?

 – Бачу села, де всі вулиці заасфальтовані, є тротуари, велосипедні доріжки. Жителі Гірської ОТГ матимуть доступ до якісної медицини, будуть побудовані нові школа та садочок, будинок дитячої та юнацької творчості, дітям вистачатиме місць в навчальних закладах. Має стати більше зелених зон, скверів, місць для громадського відпочинку, відновлені озера. Я  хочу вирішити питання з утилізацією і переробкою сміття, навіть бачу, як на цьому громада може заробляти. Буде розвиватися місцевий бізнес, ми створимо привабливі інвестиційні умови і мешканці наших сіл матимуть роботу.  Дуже важливим є аспект безпеки мешканців. Тому я  хочу, щоб запрацювала система територіальної оборони в ОТГ, стала ефективною система відеоспостереження, також треба навести лад з безпритульними тваринами. У нас має бути своє нове сучасне приміщення для розміщення місцевої пожежної охорони. Я хочу, щоб жителі нашої ОТГ, які користуються водогоном, мали б в кранах завжди чисту воду, і нарешті закрити питання з численними аварійними відключеннями електроенергії.  Наша «територія змін»  має стати територією громади щасливих людей, які пишаються тим, що тут живуть.

 Віолетта Кукуруза

БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА:

Олександр Кульчицький народився 12 липня 1977 року в селі Довжок Кам’янець-Подільського району на Хмельниччині.

Мати  працювала на заводі «Електроприлад», пізніше на заводі в Італії. Батько — будівельник, лицювальник-плиточник.

Має юридичну та економічну вищі освіти. Першу отримав у Київському університеті внутрішніх справ, другу — у міжрегіональному центрі перепідготовки військових, звільнених у запас. Був командиром взводу в університеті, який закінчив.

Працює адвокатом.

Майстер спорту України із самбо.

Викладав «Захист вітчизни» у ліцеї “Інтелект”, що в Дарницькому районі Києва, є інструктором центру тактичної підготовки “Білий вовк”.

Із початком війни на Донбасі передавав свої уміння та навички українським бійцям у тренувальних центрах та на Сході.

Засновник Гірського осередку Національної скаутської організації «Пласт».

Брав участь у Революції гідності. Там у нього 19 лютого 2014-го загинув друг Віталій Васильцов.

Дружина Яна працює помічником судді Верховного Суду.

Виховують сина 13-річного Івана та доньку Олену, 4 роки.

Брат Дмитро – лікар, кандидат медичних наук

The post «МРІЙ ГЛОБАЛЬНО, ДІЙ ЛОКАЛЬНО!» ОЛЕКСАНДР КУЛЬЧИЦЬКИЙ – ЛІДЕР ГІРСЬКОЇ ГРОМАДИ appeared first on Громада села Гора.

 Мова піде про бювети. В Гнідині таку споруду вже збудували, а в Горі, на вул. Л.Українки, тільки розпочалися роботи з його спорудження.

Пропонуємо ознайомитися із технічними даними цих двох інфраструктурних об’єктів, вказаними в наведеній таблиці і зробити висновки.  Але і неозброєним оком можна побачити, що витрачання 1,5 млн.грн на бювет без артезіансьької свердловини, це величезне марнотратство.  І якби гірський голова зробив такий самий бювет, як в Гнідині, то кожен житель Гори сказав би йому «дякую». Але маємо іншу історію. Де людей не чують, а бюджет «розпилюють».

… Якість управлінця можна побачити з рішень, які він ухвалює та фактично реалізовує. Хтось хоче залишити за собою світлу пам’ять і добрі справи. А хтось намагається побільше урвати, поки сидить на бюджетних потоках. Всі люди різні.

Одному селу поталанило з керівником. Іншому не дуже.  Але ж це право і привілей кожного громадянина – обирати собі ту владу, на яку він заслуговує. Чи не так?

Олександр Карасевич

The post ТАКІ РІЗНІ БЮВЕТИ appeared first on Громада села Гора.

Громадських активістів легко сплутати з іншими відомими в кожному селі людьми, про яких так чи інакше чув чи не кожен житель.

Адже повсюди є люди, які не соромляться і не бояться висловлюватися щодо тих чи інших питань нашого спільного життя. І ці люди, звісно, зовсім різні: одні полюбляють розпускати плітки, іншим до вподоби всіх повчати і видавати свої, часом дуже хибні, переконання за істину. Третім подобається бути в центрі уваги, тому вони готові заради цього втручатися в будь-яку дискусію, розуміються вони на тому чи ні.

 Є й такі, які долучаються до активних суперечок, а часом і дій, за гроші, які їм платять зацікавлені особи. Ці прагматики намагаються таким чином отримати прихильність влади (чи бонуси) або знайти тепле місце для майбутнього працевлаштування.

Але є ще одна категорія людей, які відомі у своїх населених пунктах. Це ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ. Вони вирізняються із загальної маси, передусім конкретикою та аргументованістю суджень і дій. Так, вони, як і всі інші, вступають в дискусії, намагаються привернути увагу та радити, як і що робити.

Але є один значний НЮАНС: вони не лише розказують про проблеми, але й називають їх  причини і пропонують шляхи розв’язання.

А найголовніше – ще й роблять конкретні справи, щоб тих проблем було менше, а громада жила краще. 

Для прикладу

В Горі завдяки роботі активістів з ГО «Громада Гори» ми бачимо багато позитивних зрушень. Головним з них, безперечно, є початок будівництва нової школи, а не маленької добудови до старої, як хотів гірський голова.

В Ревному Ірина Нерубайська разом з односельцями та однодумцями домоглася побудови повноцінного спортивного майданчика на вул. Шкільна, 24.

Мартусівські активісти взагалі здійснили подвиг: зібрали підписи за Гірську ОТГ, переконавши односельців дати добро на це об’єднання. Без їхнього вкладу ми би втратили шанс отримати ОТГ в такій вигідній конфігурації.

Село Затишне, хоч воно є маленьким та відірваним від Ревного, може похвалитись активістами, які пропонують ідеї, щоб зробити його красивішим і комфортнішим. Вони не шкодують своїх коштів та сил змінювати Затишне,  залучаючи до спільних дій всіх охочих.

2. Чому інколи побутує думка, що громадські активісти завжди незадоволені?

Громадські активісти найчастіше проявляють завзятість тоді, коли бачать негаразди, з якими не хочуть миритись. Зазвичай ці негаразди створені або іншими людьми, або є результатом незадовільної, а часом і протизаконної, роботи органів влади.

Тоді небайдужим активістам доводиться робити «брудну» роботу: розголошувати проблеми,  які для деяких людей (і в тому числі чиновників) неприємні. Адже справжні громадські активісти намагаються не приховувати проблеми, а навпаки, якомога ширше їх висвітлювати, щоб ті, хто повинен їх розв’язувати, знали, що громадськість про цю проблему знає і чекає від них конкретних дій.

Саме громадські активісти є тим «збільшувальним склом», яке висвітлює та діагностує «хворобу», і  таким чином дає змогу її подолати. Тому якраз «незадоволення» активістів є надзвичайно корисним явищем, бо є стимулом, який дає шанс на вирішення конкретної проблеми.

Але в доробку громадських активістів є не лише критика. Ці ініціативні та креативні люди знаходять час і для позитивних, сповнених оптимізму та радості, акцій. Саме вони організовують вечори поезії, велопробіги з прапорами, спортивні турніри та квести.

І навіть такий яскравий і потужний святковий фестиваль #ГораСусідиФест в 2017 та 2018 році організували саме громадські активісти з «Громади Гори». 

3. Чи впливають активісти на місцеве самоврядування?

Так, впливають.

Як тільки ми виходимо за двері нашої оселі, то відразу попадаємо в зону відповідальності сільради. Погані дороги, вигул собак, шкільний автобус чи переповнені сміттєві баки – це все сфера діяльності місцевої влади. І якщо вона працює неефективно, то хтось повинен примушувати її все робити якісно. Тут без активної громади вже не обійтись.

При цьому слід чітко усвідомлювати, що громадські активісти не мають перетягувати на себе роботу, яку зобов’язані виконувати посадовці в органах місцевого самоврядування: комунальні підприємства, виконкоми, депутати, голови сільрад разом з величезним штатом  співробітників (юристів, бухгалтерів, землевпорядників, реєстраторів, адміністраторів, інспекторів з благоустрою тощо). Важливо пам’ятати, що практично всі ці посадові особи отримують величезні зарплати з наших бюджетів і повинні відпрацьовувати ці гроші.

На відміну від посадовців, активісти діють безкоштовно, не отримуючи зарплат та  привілеїв, керуючись лише бажанням подолати перепони, які заважають нам мати комфортне та безпечне середовище для життя.

Тож вплив активної громадськості – у спонуканні посадовців виконувати їх обов’язки.

 Часто лише активісти не мовчать,  а  діють:

– виявляють чи оголюють проблему та вказують на неї посадовцям, які мають її розв’язувати;

– доносять цю інформацію до широкого кола людей, щоб отримати зворотній зв’язок від  громади і впевнитись, що ця проблема є актуальною;

– вимагають розв’язання цієї проблеми від відповідальних посадових осіб;

– пропонують шляхи її розв’язання (або альтернативні варіанти), якщо посадовці не знають (або не хочуть) цим перейматися;

– контролюють виконання розв’язання проблеми та оцінюють якість робіт  

4. Чи потрібні суспільству громадські активісти?

Більшість тих, хто сидить на владних стільцях, громадських активістів недолюблюють або навіть ненавидять. Бо вони незручні, непоступливі, розумні і наполегливі.  Але насправді такі люди надзвичайно потрібні, адже саме вони є тією силою, яка тримає в тонусі всю владу і не дає їй нехтувати потребами людей. Громадські активісти – це контроль влади з боку громади.

Адже влада має здатність робити людей гіршими. Є безліч прикладів, коли здавалось би гарні та прості люди, посівши високі крісла, відразу забували про свої обіцянки, ставали зверхніми, грубими та безпринципними негідниками, починали діяти лише в особистих інтересах.

А ще влада може банально помилятись, робити несвідомі помилки.  В такому випадку громадські активісти вказують на такі помилки, щоб  їх можна було швидко виправити.

А може бути і навпаки. Коли представники влади свідомо діють не на користь громаді, керуючись лише особистою вигодою, наприклад, підробляючи рішення, за якими в жителів села крадеться комунальна земля.

І тут роль активістів полягає в тому, щоб не дозволити тій владі робити все, що не на користь громаді. І якщо чиновники відмовляються виправляти свої помилки чи продовжують  порушувати закон, то їх потрібно відсторонювати від займаних посад. Громадські активісти в такому випадку є голосом громади і її комунікатором.

Всі повинні усвідомлювати, що влада  – це мандат довіри та вимога діяти в інтересах жителів громади. Якщо ті обрані  посадовці ігнорують інтереси громади, їх потрібно позбавляти мандату і влади.  І саме громадські активісти контролюють, чи ця влада працює на суспільство, чи займається імітацією та свавіллям.   

5. Що не є обов’язком громадських активістів?

Інколи можна почути закиди до активістів, які, мовляв, критикують владу, яка ніби все робить неправильно, і заклик «то візьміть та зробіть самі!».  Але така вимога до активістів є безпідставною.

Громадські активісти не є чиновниками на зарплаті. Вони – звичайні люди, які щоденно працюють за фахом. За свою громадську діяльність вони не отримують ні зарплат, ні  бонусів від влади. І жоден активіст не повинен діяти за владу. Бо це і неможливо! Адже громадські активісти не мають в своєму розпорядженні ні бюджетних коштів, ні владних повноважень. Жоден з них не має права і можливості підписувати від імені громади договори та акти. Це все – цілковитий обов’язок влади, яка має в своєму арсеналі і гроші громади, і величезний апарат чиновників та повноваження.

6. Різні громадські активісти та їх об’єднання.

Зазвичай для ефективнішої взаємодії та досягнення кращих результатів громадські активісти об’єднуються в Громадські організації (ГО).  Але не всі ГО однакові.

Є ГО, які мають чітку та озвучену позицію, послідовність, принциповість та наполегливість у відстоюванні інтересів громади, характеризуються високими морально-діловими якостями своїх членів і тривалий час доводять ефективність в досягненні позитивних результатів для громади.

Прикладом такої організації є ГО «Громада Гори» в Горі. Вона вже 5 років працює над покращенням життя всіх жителів громади, захищає закон і справедливість та є тією силою, яка не дає окремим представникам влади безкарно діяти в особистих інтересах.

Майже всюди влада намагається боротися з такими незручними ГО, всіляко намагаючись дискредитувати та блокувати їхню роботу. Бо такі ГО дуже некомфортні для влади, адже не дають їй зловживати.

Є і інші громадські організації, які створює сама влада. І які є на утриманні цієї влади. Ці провладні ГО та їхні «активісти» слугують ширмою для влади.

Вони виконують два завдання.

1. За бюджетні кошти працювати на показуху, відбілюючи діяльність влади в очах простих людей.
2. За ті ж бюджетні кошти показувати «альтернативну» активність, применшуючи здобутки та старання чесних активістів та їхніх громадських організацій.

Такі провладні ГО фінансуються з рук влади, мають допомогу та широкий піар на офіційних владних медіаресурсах. Але зазвичай діяльність цих провладних ГО епізодична та залежить від бажання чи небажання їхніх кураторів з високих кабінетів витрачати на цих фейкових активістів бюджетні кошти. Наприклад, чи давно ви чули щось про ГО «Ми-Горяни»? Ні?  Їх зараз не цікавлять проблеми села Гора?

7. Хто, як не вони?

Справжні, а не фейкові громадські організації та їхні активісти – це майбутня заміна діючій владі. Адже їхні представники мають все необхідне для ефективного управління.

У них є знання та компетенції, вони не приховують своїх вподобань і намірів, чітко та аргументовано пояснюють свої дії, організовують та ведуть за собою людей. Лише такі люди при отриманні відповідних повноважень зможуть організувати позитивні зрушення в місцевому самоврядуванні та максимально ефективно розпорядитись ресурсами громади.

Та навіть зараз при максимальному спротиві та блокуванні з боку діючої влади здобутки місцевих громадських активістів вражають.

Адже створення Гірської ОТГ у форматі сіл Гора, Мартусівка, Ревне та Затишне – цілковита заслуга активу громад наших сіл. Цей формат ОТГ є величезним шансом для всіх її жителів.  Це можливість отримати швидкі та ефективні зміни в наших громадах.

Але таким шансом треба ще зуміти скористатись.

Сама реформа децентралізації задумувалась, щоб дати громадам якнайбільше повноважень і можливостей для самостійного управління та розвитку. Але і поклала на них великі обов’язки утримувати  інфраструктуру і соціальну сферу. І якщо до керівництва такої ОТГ прийдуть некомпетентні популісти або старі кадри, які продовжать розкрадати ресурси, то навіть таку потенційно багату ОТГ може очікувати сумна доля.

Не виключене і поглинання іншими, більш спритнішими ОТГ. Бо Бориспіль нікуди від нас не дінеться і ще довго намагатиметься затягнути нас до себе.

Досвід цих і минулих років показав, що теперішні управлінці не здатні захистити наші інтереси. Виборці чинної влади не отримали виправдання своїх сподівань від цих чиновників. Натомість виборці підтримали громадських активістів, коли поставили підписи під петиціями, заявами і зверненнями. Це своєрідний кредит довіри від громади.

ОТГ – це нова структура, новий погляд, і тільки нові не заангажовані люди мають бути біля керма цієї структури. 

Наші місцеві громадські активісти довели, що вони розуміють ті процеси, які навколо них відбуваються, і здатні самі впливати на них. До того ж, відстоюють інтереси наших сіл і не зраджують їм під тиском зовнішніх і внутрішніх гравців.

 Ми лише на початку шляху. Сподіваємося, що ця команда принесе ще багато користі всій громаді Гірської ОТГ.

Олександр Карасевич,

с. Гора

The post ГРОМАДСЬКІ АКТИВІСТИ. Яка їхня місія, кому і що вони повинні доводити? appeared first on Громада села Гора.

  Давайте визнаємо, що тут майже немає економіки і взагалі немає турботи про дітей. Питання ремонту садочка лежить суто в політичній площині – боротьбі Дмитріва за владу! І способами він не нехтує, вдаючись до обману, шантажу, навіть політичного тероризму!

А тепер по порядку.

Все почалося зі школи. В 2018 р. дітище Дмитріва – проект добудови до школи, потерпів фіаско через свою недолугість і алогічність. Адже голова за рахунок тієї прибудови хотів збільшити стару школу, яка вже тріщить по швах. Та це не вирішувало проблеми переповненості школи, бо разом із добудовою вона могла вмістити лише 400 дітей (за новими нормативами).  Але на той час в  школі вже навчалося понад 400 дітей (зараз більше 500).  Крім того, на час будівництва школу мали закрити мінімум на рік!

Громада, дізнавшись про «особливості» дмитрівської добудови, почала вимагати припинити цей абсурд і розпочати будівництво великої НОВОЇ ШКОЛИ. Очільник села виступав проти та наполягав на добудові. Зважаючи на непрості на той час стосунки Дмитріва з районним керівництвом, в районі відмовилися ставати на його бік, і за тотальної підтримки громади села навесні 2018 р. розпочали підготовку до будівництва нової школи.

Як тільки гірський голова зрозумів, що його проект добудови не буде реалізовано, відразу на сесію винесли питання розробки проекту капремонту садочка.

Перед початком проектних робіт на сесії депутатів запевняли, що вартість ремонту складе близько 5 млн. грн. Навіть така сума, м’яко кажучи, шокувала депутатів, але через шалений тиск присутніх дозвіл на розробку проекту таки надали. Все робилося дуже спішно, адже Дмитріву страшенно хотілося спрямувати на садочок кошти, передбачені на будівництво школи. Його завданням було заблокувати будівництво школи. Адже все село бачило, що він відкрито виступав проти. Тож коли вона побудується, всі розумітимуть, що це не його заслуга. А з чим же тоді іти на вибори? Тому йому потрібна була своя «маленька переможна війна». І нею став капремонт дошкільного закладу. 

До того ж, на відміну від школи, замовником ремонту садочка виступає сільрада в особі голови. А Дмитрів не проґавить можливість заробити на бюджеті. Горяни добре пам’ятають історію з ліхтарями, бюветами та проектом пожежного посту. Тому й не дивним є те, що депутатам на погодження принесли проект капремонту із втричі більшою вартістю. Кошторис всіх робіт розписали аж на 18 млн. грн. 

Замість адекватного, дійсно необхідного ремонту (сантехніка, санвузли та дах), отримали проект на «золотий» ремонт садочка. Для прикладу, в кінці 2017 р. в Борисполі на вул. Привокзальній, 14А побудували дитячий садок «Віночок» на 125 дітей за близько 19 млн. грн.

Але все пішло не за планом. Школа почала будуватися раніше, ніж Дмитрів почав ремонт садочка.

Разом з тим діючий голова не відмовляється від нав’язливої ідеї довготривалого ремонту садочка. На початку року він укладає з ПАТ «БКБМ» договір на ремонт вартістю майже 17 млн. грн. Зауважимо, що в бюджеті на ці цілі закладено лише 1,8 млн. Але найцікавіше попереду.

Через деякий час виявилось, що при проведенні тендера Роман Дмитрів змахлював. Замість оприлюдненого в тендерній документації договору з обов’язковою умовою сплати виконавцем робіт гарантійної суми 5 % від їх вартості (тобто 860 тис. грн.), з ПАТ «БКБМ» укладають договір, в якому ця цифра в 10 разів менша – 0,5%, тобто лише 86 тис. грн. Очевидно, тут він вдався до махінації, щоб не допустити до участі в тендері нецікавих для себе компаній. Але Державна аудиторська служба України виявила цю невідповідність, що стало підставою для моніторингу (дистанційної перевірки) ДАСУ. За підсумками перевірки ухвалюється рішення-вимога до Гірської сільради РОЗІРВАТИ договір на ремонт садочка!   Більш детально про це описано в статті Олександра Дідка «Місцева влада в Горі залишила село без дитячого садочку», яку можна знайти тут: https://hromada-hory.org.ua/mistseva-vlada-v-hori-zalyshyla-selo-bez-dytiachoho-sadochku/

Все це було б не так страшно, якби за тиждень до цього рішення в авральному режимі не почали розбирати садочок. Фактично, його почали трощити.

Для того, щоб привести все у відповідність до закону, необхідно розірвати договір та провести новий тендер. А це, як мінімум, 2-3 місяці. За словами забудовника Ігоря Шалімова, сам капремонт триватиме не менше 10 місяців. І це за умови безперервного фінансування, якого ще  немає.   І весь цей час Гора залишатиметься без дошкільного закладу. Майже півтора роки без садочка – ціна політичного самоправства Дмитріва.

А я ще раз нагадаю, що основним рушієм цього дійства є політична боротьба Дмитріва за владу. Бо йому дуже треба, щоб хворобливий задум зробити ремонт в садочку за ціною будівництва нового закладу був втілений до призначених на кінець жовтня місцевих виборів. Щоб і грошей заробити, і електорат привернути. Адже йому дуже не хочеться залишитися без крісла голови!

Наталя  Лютікова,

с. Гора

The post КАПРЕМОНТ. Турбота про дітей чи щось інше? appeared first on Громада села Гора.

Ст. 5 ЗУ «Про освіту»

 Хочу розповісти про тих, хто не боїться мріяти,  відстоювати свої благородні цілі, тих, хто не шкодує власних сил, часу та грошей задля втілення своїх намірів! Це все про моїх друзів та однодумців – членів громадської організації «Громада Гори». Саме завдяки цим людям, здавалося б, нереальні речі стають реальними.

Розкажу вам про один з таких проектів нашої команди – #ГораНоваШкола.

Село стрімко росте, усім сільським дітям у старому приміщенні стало тісно, тому школа віднедавна перейшла на навчання в дві зміни. Тому село Гора потребує нової школи.

 Мені шкода, але я не знаю всіх людей, хто в той чи інший час намагався зрушити з місця це питання, але впевнений, що такі були. І ми їм вдячні за витрачені зусилля. Теперішній голова Роман Дмитрів теж взявся до вирішення проблеми школи. Але він хотів іти шляхом добудови до старої будівлі. Цей шлях простіший, але він не вирішував проблему на перспективу. За проектом, розробленим за ініціативи Дмитріва, школа збільшувала б свої потужності до 400 учнів. Але вже зараз в старій школі вчиться більше 500 дітей.

На зустрічі представників керівництва району, громади села, депутатів та голови сільської ради, яка відбулася 18 березня 2018 р., виявилося, що для реалізації проекту добудови до школи необхідно зупинити навчальний процес в Гірській школі на час будівництва. А це мінімум рік. Для нас та для більшості мешканців села, чиї діти навчаються в школі, такі перспективи були неприйнятними. Тому ми розпочали інформувати населення про  загрозу зупинки навчального процесу та шукати вихід з цієї ситуації. І він був очевидний – Горі потрібна нова сучасна школа. І саме таку планку ми вирішили взяти.

4 квітня 2018 року Громадська організація «Громада Гори» опублікувала МАНІФЕСТ ЗА НОВУ ШКОЛУ В ГОРІ. З текстом ви можете ознайомитися, відсканувавши цей QR-CODE: 

Після цього відбулися численні зустрічі з посадовцями різних рівнів. На прохання «Громади Гори» голова Бориспільської РДА Олександр Туренко своїм розпорядженням створив робочу групу, до якої увійшли представники районної влади, директор школи, голова сільської ради, депутати та члени ГО «Громада Гори». Варто зазначити, що керівництво Бориспільського району відіграло провідну роль, аби змінити розвиток подій із запланованої на той час добудови до старої школи на будівництво нової.

На першому ж засіданні робочої групи, яке відбулося 15 травня 2018 р. після тривалого обговорення більшість членів робочої групи висловилися за будівництво нової будівлі школи і відмовилися від добудови до старої.

Поки проектанти готували проект, ми з усіх сил почали шукати фінансування. «Громада Гори» обрала свою лінію боротьби за нову школу. Ми пишемо звернення до можновладців всіх рівнів, щоб сформувати в їхньому інформаційному полі тему «ГОРІ ПОТРІБНА НОВА ШКОЛА»! Загалом в різні інстанції ми написали 87 листів про школу.

Більшість із вас пам’ятають, як на початку 2019 року «Громада Гори» збирала підписи під колективними зверненнями. Тоді ми зібрали 614 підписів мешканців нашого села. Ми направили ці листи адресатам, що стало ще однією цеглинкою у фундаменті нашої спільної справи –  будівництво НОВОЇ ШКОЛИ!

Ми прискорювали процеси як могли, зокрема  ініціювали скликання позачергових сесій ради для вирішення питань, пов’язаних з фінансуванням школи. І навіть довелося подати до суду, коли сільрада зменшила на 5 млн. грн. фінансування будівництва школи в 2019 р.

Дякую генеральному підряднику ТОВ «Бориспільський комбінат будівельних матеріалів» під керівництвом Ігоря Шалімова. На мій погляд, ця компанія доволі фахово, якісно та швидко виконує роботи. За процесом будівництва школи охочі можуть спостерігати щонеділі в Facebook на сторінці Громада с. Гора або за #ГораБудуєШколу.

Шанси отримати фінансування на будівництво нашої школи дещо зросли після приїзду в рамках робочої поїздки голови Верховної Ради України Дмитра Разумкова.

Але ми не розслабляємося, бо попереду нас чекає ще багато роботи! Ми маємо зберегти темпи фінансування, а сільських грошей на це не вистачає. Тому ми постійно в процесі листування з керівниками району, області і навіть держави. Прохання у нас одне – допоможіть  добудувати #ГораНоваШкола.

З повагою хочу згадати про директора школи Андрія Гутовського. Дуже приємно, що нашою школою керує такий завзятий, креативний та дуже позитивний молодий чоловік! Його внесок в процес підготовки до будівництва, генерування ідей щодо наповнення нової школи надзвичайно великий!

 Звертаюся  до молоді, дітей, які будуть читати цей текст, – не бійтеся мріяти! Мрійте і втілюйте свої мрії в життя! І не важливо, яку  посаду ви обіймаєте і чим ви займаєтесь! Якщо ви маєте мету, то це означає, що у вас є життєвий орієнтир! Залишилося не так багато – крок за кроком іти до своєї мрії! Так, іноді це займає десятиліття, а іноді і все життя, але від того приємніше відчуття, коли мрія, нарешті, збувається!

Ми віддаємо належне посадовцям на усіх рівнях, які дослухалися до нас і сприяли проектуванню і будівництву омріяної нами школи! Але цього б не було, коли б не самовіддана, наполеглива і безкорисна робота справжніх патріотів, громадян, які відклали свої справи і зробили пріоритетом боротьбу за комфорт у нашому селі, у цьому випадку – в нову школу.

  Ці кілька людей у дощ і холод стояли на вулиці, збираючи підписи горян, спілкувалися з проектантами і забудовниками, відстоювали ПРАВО на нову школу на сесіях сільради, оббивали пороги різних інстанцій, доводили, переконували, просили, організовували акції протесту.

  Ви думаєте, вони не засмучувалися, коли їм відмовляли, заперечували чи ігнорували?! Ще й як. Але мрія про нову школу, мета і бажання зробити благородну справу не давали шансу опустити руки і відмовитися від поставленої мети! Мало хто не знає цих людей з ГО «Громада Гори»: депутата ради Олександра Карасевича, голову батьківського комітету школи  Світлану Якимчук та члена правління ГО «Громада Гори» Наталію Лютікову.

  До речі, я часто ставлю цим людям запитання: «Для вас взагалі є щось неможливе?» На це вони здебільшого відповідають: « Усе буде добре!»

 Ми усвідомлюємо, що це тільки початок! На момент написання цієї статті добудовують третій, останній поверх нашої школи. Але треба ще багато чого зробити!

Олександр Кульчицький

The post ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ ДО НОВОЇ ШКОЛИ appeared first on Громада села Гора.

 І це викликає логічне занепокоєння і потребу хоч якось зменшити цей негативний вплив на наше здоров’я. Адже в умовах хворої природи не може бути здорових людей. Це аксіома, зміст якої важливо усвідомити кожному з нас. Крім того, ми маємо подбати про майбутні покоління, і їхнє здоров’я, без перебільшення, залежить від нас і наших дій.

Мінімум, що може зробити звичайна людина, – це висаджувати дерева.  Саме цим ми, члени Громадської спілки «Територія Змін», і зайнялися. Ми готувалися взяти участь в загальнонаціональній акції «Озеленення України», яка планувалася на 21 березня. Організатори акції поставили перед собою амбітну мету – посадити за 24 години 1 мільйон  дерев. Але через карантин всі учасники цієї акції вимушені були змінити плани.

Оскільки більшість дерев уже були куплені нашим партнером інтернет-провайдером «Апельсин», то відступати не було куди. І ми вирішили робити висадку частково невеликими групами осіб. І нам це вдалося. В кожному з сіл нашої Гірської ОТГ ми посадили молоді саджанці.

І коли ми підрахували загальну кількість висаджених лип, кленів, дубів та горобини, то самі були приємно здивовані – загалом було висаджено 822 дерева в період з 1 березня по 14 квітня. 

Рекордсменами стали мешканці Затишного – 487 дерев. Координатор від Затишного – Наталія Капля.

Ревне висадило 85 дерев. Координатор – Микола Гиренко.

Мартусівка 20 дерев. Координатор – Інна Розгон.

Гора – 240 дерев. У нас було декілька висадок. Координатори – Альона Онищенко, Олексій Вістяк та Олена Мазур.

Придбали дерева коштом інтернет провайдера «Апельсин», ФОП Ярмак Оксана, членів ГО «Громада Гори». Частину дерев передало ДП “Бориспільське лісове господарство» та Центр альтернативного озеленення міста Києва.

В підсумку хочу сказати щирі слова подяки всім, хто долучився до цієї надзвичайної справи.

822 дерева – це цілий ліс. Але ми на цьому не зупинимося. Будемо і надалі відстоювати та відновлювати наші ліси. Висаджувати нові парки, озеленювати наші вулиці. Наша Територія Змін має купатися в зелені! І так буде! Бо іншого шляху забезпечити здорове майбутнє наших дітей у нас не існує!

Олександр Кульчицький,

голова Громадської спілки

«Територія Змін!»

та ГО «Громада Гори»

The post 822 кроки до чистого повітря appeared first on Громада села Гора.

Багатьом жителям сусідніх сіл назва села Затишне може видатись незнайомою, оскільки донедавна воно носило назву Ленінівка, а з лютого 2016 р. його перейменували.

Затишне для нас – це дім: для когось рідний, для когось знайдений. Це місце, куди хочеться повертатися весь час, відпочивати від гамірних міст, від турбот та мати можливість доторкнутися до природи.

Що ж за друге дихання для села? Як воно почалось?

А почалось воно, мабуть, із зміни назви. Бо як можна жити в селі з назвою Затишне, але ніякого затишку не відчувати?

Так уже повелося, що маленьке село мало кому цікаве, влада не особливо прагне щось змінювати, а місцеві жителі вже звикли, що про них не дуже дбають. Можливо, так було б і дотепер, але минув час, село почало наповнюватися новими людьми, яким не дуже подобався його стан. Люди почали знайомитися, гуртуватися, планувати, як село зробити кращим.

 Неодноразово активісти Затишного проводили переговори із  головою Ревненської сільської ради: в чомусь шукали допомоги, в чомусь підтримки. Проте, побачивши не дуже активний настрій влади, вирішили брати все в свої руки і  втілювати заплановане. І наприкінці 2019 р. без будь-якої фінансової підтримки, але із завзятістю, наполегливістю та завжди гарним настроєм почалися наші перші кроки.

 Незважаючи на примхи зимової погоди, односельчани щодня збиралися разом для різання лози, з якої потім власноруч створювали красиві, автентичні квітники, щоб прикрасити село. Звозили шини, які розрізали та викладали у цікаві форми. Пізніше для квітників використали також розпилені колоди зі зрізаних раніше аварійних дерев. Новими, зробленими власноруч, квітниками прикрасили в’їзд в село та  паркову зону.

 Ця спільна робота почала не тільки додавати естетичності вигляду села, але і зближувати людей, які раніше не були знайомі між собою. Добре стала відчувалася атмосфера згуртованості та злагодженості між односельчанами, люди почали цікавитись змінами, з радістю приєднуватися і допомагати.

Жителі села приносили саджанці дерев, ділилися квітами для квітників, збиралися коштами, з яких частково закупили 30 тонн землі, бо так і не дочекалися обіцяної землі від сільради. Своїми ж силами розкидали її у квітники, висадили квіти. Приємно було спостерігати за маленькими дітьми, що приходили зі своїми батьками і також намагалися долучитися до спільної великої справи.

Своїми силами односельці прибирали паркову зону та дитячий майданчик, які були в доволі жахливому та занедбаному стані. На жаль, частково і досі так виглядають, оскільки сміття, яке скидалося там роками, важко прибрати власноруч, без залучення відповідної техніки.

Завдячуючи Центру альтернативного озеленення міста Києва та Громадській спілці “Територія Змін” спільно з інтернет провайдером Apelsin.net наше село отримало понад 400 саджанців дерев, які були висаджені небайдужими односельчанами, що додало ще більше привабливості Затишному.

Ми рухаємося далі. Нас надихає також  і те, що гості села помічають і підтримують зміни, які відбуваються. Проте на сьогодні в Затишному існує ще достатньо проблем, а тому і багато роботи чекає на затишан. Віримо, що лише спільними зусиллями ми зробимо наше село прекрасним і дійсно затишним.

Просимо Ревненську сільську раду не стояти осторонь, а брати активну участь в долі села!

Велику вдячність висловлюємо кожному жителю Затишного, який не залишається байдужим та долучається до впровадження змін у нашому спільному домі. Ці люди не жаліють ні власних сил, ні часу та завзято працюють на благо свого села.

Окремо хочемо подякувати Каплі Наталі, яка стала ініціатором впровадження змін та згуртованості односельчан!

Ольга Таран,

с. Затишне

The post ПРО ЗМІНИ В ЗАТИШНОМУ appeared first on Громада села Гора.

  Влада так і не навчилась ефективно боротися з цією проблемою. І знову за роботу мусять братися звичайні мешканці. Так,  минулої осені, місцеві активісти виявили та зупинили діяльність нелегального бізнесу по спалюванню покришок на території села Петропавлівське та на території Мартусівської колонії.

 Але як тільки настала весна, села Бориспільщини накрило густим смердючим димом. Люди масово почали скаржитися на погіршення стану здоров’я, загострення хвороб дихальних шляхів, страшну нічну задуху. На фоні розвитку пандемії коронавірусу такі умови для людини несуть смертельну загрозу, адже найбільше вражаються легені. Влада знову виявилася бездіяльною, тому за справу довелося братися звичайним мешканцям Гори.

 5 квітня горяни створили мобільну ЕКОгрупу, або «ЕКОпатруль». Група виявляє джерела забруднення повітря та інші екологічно небезпечні ситуації на території Гори, інформує громаду про встановлені причини смороду або смогу, намагається застосовувати різні методи для ліквідації джерел забруднення.  Таких небайдужих людей зібралося вже 27 осіб, що підтверджує актуальність проблеми.

ЕКО патруль виявив ключові причини задимлення села:

1. Задимлення, на ліквідацію якого не має прямого впливу громада та місцева влада.

 Це умисні підпали рослинності, лісосмуг, великих сміттєзвалищ за межами села (в Борисполі, Глибокому, Пролісках, горіння лісів в Чорнобильській зоні). Але варто зазначити, що сморід ззовні не так часто накриває село, оскільки осередки знаходяться на значній відстані.

2. Задимлення, ліквідацію яких може забезпечити місцева влада та громада села:

– Стихійні нелегальні сміттєзвалища на території села Гора, які періодично підпалюють невідомі особи. На сьогодні встановлено 8 стихійних сміттєзвалищ в селі, найбільше з яких – звалище на території старої ферми неподалік від АЗС. І його систематично підпалюють. 

– Спалювання жителями на власних ділянках побутового сміття, пластику, минулорічного листя, трави тощо. В бажанні навести лад і порядок люди не замислюються, що саме для них вже третій рік за ініціативи членів ГО «Громада Гори» сільрадою організовані всі умови для безкоштовного вивезення побутових відходів, встановлені майданчики для сортованого сміття, вивозяться гілки та листя. Але все рівно палять, чим отруюють не тільки сусідів, але себе та своїх рідних.

Нещодавно Верховна Рада суттєво збільшила розмір штрафів. Тепер порушники-палії будуть сплачувати державі за забруднення повітря до 61 200 гривень, а за пошкодження об’єктів рослинного світу до 153 000 гривень.

– Спалювання екологічно небезпечних матеріалів в пічках або твердопаливних котлах. Немає жодних проблем і смороду, якщо при опалені люди використовують суху деревину або інший незаборонений матеріал. Але інколи мешканці нехтують міркуваннями безпеки і підкидають в котел старі фарбовані дошки, поліетилен, гуму тощо. Тоді з димарів починає виходити смертельно небезпечний дим.

 В перший же вечір роботи ЕКОпатруль встановив 2 таких осередки задимлення і звернув увагу власників на шкоду, яку вони завдають оточуючим.  Вже наступного дня власники припинили спалювання невідомих токсичних речовин і це суттєво покращило стан повітря в селі. Ми щиро вдячні людям за розуміння та вчасно виправлену помилку.

Учасники ЕКОпатруля визначили пріоритетом домогтися ліквідації стихійних сміттєзвалищ на території села і почали з найбільшого – біля старої ферми.

 Ми отримали інформацію, що власник земельної ділянки ТОВ «Едвін Ленд» ще в квітні 2019 р. повідомив Гірську сільраду  про несанкціоноване сміттєзвалище, чим зняв з себе відповідальність за його прибирання. Сільрада натомість цілий рік своєю бездіяльністю сприяла ще більшому засміченню території. Ми звернулись з офіційною вимогою до голови сільради і депутата, на чиєму окрузі знаходиться стихійний смітник, – Людмили Шершень, з вимогою негайно провести засідання комісії з питань поводження з  відходами,  яка за пів року з часу утворення жодного разу не збиралася. У відповідь на звернення мобільної ЕКОгрупи відбулось засідання комісії з виїзною перевіркою території села для виявлення стихійних сміттєзвалищ.

ЕКОпатруль і надалі буде контролювати ефективність дій сільради щодо покращення екологічної ситуації в Горі та інформуватиме про результати громаду. Закликаємо і в інших селах організовуватися в подібні формування. Давайте разом зробимо простір навколо себе чистішими.  

Дуже просимо усіх жителів утриматися від спалювання екологічно небезпечних матеріалів, залишків рослинності. У випадках, якщо ви бачите порушення правил поводження з відходами, відчуваєте специфічний токсичний запах диму і знаєте його джерело, викликайте поліцію (102) і вимагайте припинення паління шкідливих речовин.

Наше здоров’я та здоров’я майбутніх поколінь в наших руках!

Наталя  Лютікова,

координатор ЕКОпатруля

с. Гора

The post Громадський контроль чистоти довкілля appeared first on Громада села Гора.

Здавалося б, побудували три дитячих майданчики. Один з них оснащений за останніми потребами, але поставили його, в прямому сенсі цього слова, в глиняну пастку. Подібна історія і з іншими майданчиками – стоять самотні серед чагарників та каміння. Відремонтували клуб, але не спромоглися провести опалення.

В сільраді помізкували і вирішили  розбити парк, щоб зустрічав нас радо біля холодного клубу, занедбаного дитячого майданчику та подалі від людей. Зробили і зраділи, бо знайшли куди вкласти багатомільйонний бюджет села.  Минулого разу усе вийшло, тож вирішили створити ще один парк з більшою територією на декілька соток, із фонтаном та лавочками, але дорожчим в декілька разів. І все це робиться начебто на благо нашого села, мовляв, будуть парки, будуть приїздити люди, село стане більш привабливим.

Виникає тільки одне питання. Навіщо в селі, в якому не задоволені першочергові соціальні потреби дітей, людей похилого віку, незахищених верств населення, будувати декілька парків, при цьому закопуючи туди мільйони з місцевого бюджету?

Та й це ще не все. Догляд за цим парком обійдеться у  8 тис. грн. на місяць (це 100 тис.грн/рік) станом на сьогодні і 20 000 грн на місяць в майбутньому (це 240 тис.грн/рік). І ці кошти, зауважте, також будуть витрачені з місцевого бюджету.

А що в нас є свого?

Школа  – сусіднє село,

кав’ярня – сусіднє село,

аптека – сусіднє село,

амбулаторія – сусіднє село,

якісні продукти- сусіднє село,

гуртки – сусіднє село.

У нас  геть немає своєї досконалої інфраструктури. І влада в першу чергу мала б опікуватись саме цим. Втім, вона займається більш вигідними для себе проектами. Першочергові потреби жителів їх мало хвилюють.

Знаєте, коли моя дитина приходила з садочку і казала, що сьогодні вони ходили на прогулянку до «тюрьми» (ред., Мартусівська колонія), бо у нас там типу парк, то я прошу лише про одне, щоб  вона більше нікому не розповідала про наше таке «затишне» село.

  Ось тому наше багате маленьке село з великим бюджетом не може запропонувати дітям цікаве дозвілля, облаштовані майданчики, приміщення для гуртків, а також комфортний підвіз дітей до старшої школи. Ми дуже багаті, але в нас нічого немає. Ні конкурентоспроможних продуктових магазинів, ні аптеки, ні кав’ярні, ні заходів для молоді, ні дитячих майданчиків, де хотілося б відпочивати разом з дітьми.

На всі звернення до сільради одна відповідь: бажаєте покращень – самі і робіть, а ми будуємо ПАРКИ. Запрошуємо всіх до нас в парк, на жаль, більше нічого запропонувати ми не можемо…

В селі Мартусівка проживають близько 1000 жителів. І хоча село невелике, але бюджет для такого маленького населеного пункту досить солідний. У 2020 році Мартусівська сільрада планує отримати до бюджету 9,5 млн.грн. Практично половину всіх коштів (4,5 млн грн) буде витрачено на  будівництво ДРУГОГО сільського ПАРКУ. І на рахунок того, чи є це першочерговою проблемою, на яку потрібно витратити такі значні кошти, є величезні сумніви.

Невеличке голосування у вайбер-групі «Мартусівка Інфо» показало, що на запитання «чи потрібен в Мартусівці ще один парк за 4,5 млн.грн?» абсолютна більшість опитаних (70% голосів) висловились однозначно ПРОТИ  такого будівництва.

Але попри незгоду більшості жителів з таким витрачанням бюджетних коштів, сільський голова разом з депутатами не збираються перенаправляти ці гроші на інші проекти, більш важливі для мартусівчан,  і активно продовжують будувати «золотий» ДРУГИЙ  парк в маленькому селі.

   З огляду на таке, мешканцям села залишається лише робити висновки, наскільки обраний голова разом з депутатами сумлінно виконують обов’язки на благо всіх жителів та виправдовують довіру, яку на них поклали.

Ольга Чайка,

с. Мартусівка

The post Парки села Мартусівка appeared first on Громада села Гора.

Але звідки беруться гроші на фінансових рахунках наших сіл? Давайте спробуємо в цьому розібратися на прикладі бюджету Гірської сільської ради. 

Загальна сума надходжень до бюджету села в 2019 році склала 50 млн. 935 тис. 618 грн.

Найбільші статті доходу бюджету, сума надходжень від яких більше 1 млн. грн.:

-2 млн. 906 тис. – акцизний податок;

-3 млн. 547 тис. – земельний податок з юридичних осіб;

-5 млн. 490 тис. – єдиний податок з фізичних осіб;

-7 млн. 328 тис. – акцизний податок (пальне);.

-11 млн. 495 тис. – орендна плата з юридичних осіб;

-18 млн. 552 тис – податок на нерухоме майно, відмінне від земельної діляники з юросіб.

Громадська спілка «Територія Змін!» щиро вдячна кожному платнику податків за Ваш внесок в розвиток нашої громади!

Що може зробити кожен з нас, щоб наша громада ставала багатшою. Висновок напрошується сам собою:

– Для підприємців, які живуть в Горі, Мартусівці, Ревному чи Затишному, але мають зареєстрований бізнес в Києві, Борисполі чи десь іще, – будь ласка, перереєструйтеся в Гору, Мартусівку, Ревне чи Затишне. Допоможіть своєю працею та своїми податками розвитку нашої ОТГ.

– Для тих, хто купує, – купуйте в наших магазинах, заправляйте авто на наших заправках. З кожного легально проданого товару, з кожного літра пального кошти ідуть в наш бюджет. І як бачите, не малі кошти.

Ну і не забуваємо контролювати витрати наших коштів.

Громадський контроль за видаткову частину місцевого кошторису є надзвичайно дієвим інструментом.

Зекономлені кошти прирівнюються до зароблених!

Олександр Кульчицький,

с. Гора

The post Про бюджети та податки! appeared first on Громада села Гора.