Інтерв’ю. Пряма мова
Одна з рубрик нашого видання – інтерв’ю з жителями Гори – цікавими й небайдужими, на наш погляд, людьми. Сьогодні ми пропонуємо бесіду з Дмитром Карбовським – керівником місцевої пожежної охорони (МПО).
– Дмитре, скажіть, будь ласка, як Ви стали пожежником – це здійснення дитячої мрії чи несподіваний вибір?
– З вибором професії у мене все було набагато простіше. Коли мені виповнилося 24 роки, постійної роботи не було, займався різними підробітками і не знав куди подіти себе у житті. Але в 2010 році вийшов наказ про формування місцевих служб пожежної охорони, тоді ми з моїм другом дитинства й вирішили піти в Гірську МПО.
З самого початку для мене ця робота була цікавою, я бачив очі людей, яким була потрібна моя допомога. Я зрозумів, що знайшов своє місце в житті. Девіз Державної службі з надзвичайних ситуацій «Запобігти, врятувати, допомогти», – саме ті речі, від яких я отримую задоволення.
– Ваші професійні наміри співпали із реальним станом справ у пожежній справі і, зокрема, у пождепо Гори? Як давно Ви очолюєте його?
– Очолити Гірську МПО мені запропонували в грудні 2016 р. На цей час я, уже маючи досвід роботи, всі проблеми, недоліки в депо бачив з середини і відчував, що зможу удосконалити його. Вважаю, що робота Гірської МПО і справді покращилася.
Слід сказати, що очолити МПО мені запропонували після того, як почав висловлювати негативну думку з приводу продажу сільського стадіону на річному звіті депутатів. При цьому майже всі мої знайомі застерігали, щоб я не погоджувався очолити пожежну, адже мені таким чином закривають рота. Але я не міг підвести свій колектив, який довірив мені посаду керівника.
Якщо хтось думає, що люди в пожежну йдуть через велику зарплату, то вони помиляються. Отож, відповідальність і ризик великі, а винагорода у вигляді зарплати мала. До того ж, раніше я був в зоні комфорту, мав більше вільного часу, а після того, як очолив МПО, треба було закачувати рукава і працювати більше. Пам’ятаю, як погодився очолити нашу службу після двогодинних переконань Андріана Галача – заступника голови сільради. Тоді переломними стали його слова: «Доведи, що ти професіонал».
– Розкажіть про роботу депо. Скільки людей працює, як часто ви змушені їхати на допомогу людям? Що необхідно, щоб покращити умови праці для вашого колективу?
– В МПО нас працює 10 чоловік: керівник, інструктор з пожежно-профілактичних робіт, 4 водії та 4 пожежних-рятувальника. У середньому в місяць ми здійснюємо близько десяти бойових виїздів. Гора має дуже вигідне географічне розміщення, тому нас долучають до ліквідації пожеж в інших селах, зокрема, в Процеві, Ревному, Мартусівці, Петропавлівському, Щасливому, Пролісках, Малій і Великій Олександрівках, Чубинському та в м. Борисполі. Нашу роботу дуже вдало характеризує приказка: «Пожежним працювати добре, але коли пожежа, хоч бери та звільняйся!»
Щоб покращити умови праці та умови реагування в нашому селі необхідно побудувати пожежне депо, це вирішить нашу основну багаторічну проблему! І зробити МПО окремою юридичною особою, тому що ходити по півроку і кланятись зі звичайними проханнями проплатити нам форму чи оливу в двигун, вже просто немає сил.
– А який був найнебезпечніший момент у Вашій службі?
– Не можу сказати, який був найнебезпечнішим, але часто на пожежі існує загроза вибуху, тому під час гасіння автомобілів або складів паливо-мастильних матеріалів завжди небезпечно. Ще запам’ятався випадок, коли на мене впала металева перемичка з надвіконня, дякувати Богу, був у шоломі, все обійшлося. Дуже складно психологічно, коли є загиблі на пожежі.
– Кажуть, у Вас непорозуміння з головою сільради? Не поділитеся, що сталося?
–Не приховую, що я не завжди підтримував його починання по розвитку села і відкрито заявляв про те, з чим не згоден. Голова Роман Дмитрів по роботі в МПО знав, який я впертий і наполегливий, знав, що я не буду танцювати ні під чию дудку, казав, що я суну носа не туди куди треба. А тільки-но мене внесли у списки в кандидати членів виконкому, то голова почав відкрито заявляти, що не хоче мене там бачити, що я на нього працюю і повинен питати в нього дозволу, так і пішло-поїхало. Спочатку я писав пояснювальні записки щодо своєї роботи, потім мене почали безпідставно звинувачувати в недоліках, які стосуються роботи МПО, а потім не виплатили премію і надбавку. Коли ж наш колектив за мене двічі заступився, то позбавили вже премії і половини надбавки всіх працівників! Але ж люди добросовісно виконували роботу, окрім того, долучались до всіх робіт по покращенню благоустрою села, допомагали в проведенні свят, у прибиранні зрізаних гілок з дерев та багато іншого. Дійшло до смішного, від якого плакати хочеться: нам заборонили поливати дерева, то вони майже всі посохли в парку на Грушевського.
Жителі села знають, що гірські пожежники ще й завжди допомагали косити траву, боролися з амброзією. Тепер нас ігнорують в боротьбі з шкідливими бур’янами, вони панують уже в усіх кінцях села, розсіюються, а люди страждають. Невже цього не розуміє керівництво села? Чого такими вчинками добивається Дмитрів, я не розумію. Знаю тільки, що такі дії не на користь Горі і моїм односельцям.
– Отже те, що у Вас гідна життєва позиція як горянина, небайдужого до того, що коїться, стала на заваді виконання Вами службових обов’язків? Впродовж цього хочу запитати про Ваші подальші дії? Чи можна працювати в таких умовах і чи відчуваєте ви підтримку колективу чи односельців?
– Працювати в таких умовах просто неможливо, в мене ослаб імунітет, погіршилось самопочуття, я вже тричі за останній час був на лікарняному. Вперше за сім років у пожежній мені після ліквідації пожежі довелося звернутися до лікарні. Думки про те, що я залишуся без роботи, як і про те, як тепер прожити на 2000 грн в місяць, мене не залишають. Але тепер зрозумів, хто справжні друзі, і впевнився, в якому згуртованому і сильному колективі я працюю. Адже люди, які знали, що з них познімають всі премії й надбавки, не злякалися, не відступили, а вимагають справедливості. Підтримка людей надихає і додає сил, впевненості у правильності своїх вчинків. Відчутно допомогає при цьому громадська організація «Громада Гори». Я не один бачу, як змінилося моє село за останні пару років завдяки її активістам, як патріоти села ділом, а не балачками переймаються проблемами горян. Тому я впевнений в тому, що завдяки таким людям Гора буде одним з найкращих для проживання в Україні! РАЗОМ СИЛА!
Мені приємно говорити про те, що наша країна змінилася, люди стали іншими, адже тепер простими балачками і пустими обіцянками нас не візьмеш. Дуже вдячний всім, хто підтримує нашу пожежну команду. Ми відчуваємо, що потрібні вам, а це додає сил в роботі.
На даний момент бачу єдиний вихід: від’єднатися МПО від сільради, це буде таке собі, я б сказав, визволення від самоуправства Дмитріва. До речі, ще в квітні він мені розповідав, що в Мартусівці і Ревному, мовляв, немає пожежної, то якщо ми не будемо слухатись, то він нас без проблем розжене. Дуже гірко таке чути!
– Ви є членом нового виконкому та головою чи заступником голови кількох новостворених комісій сільради. Як би Ви оцінили роботу нового виконкому?
– У виконкомі я є головою комісії з питань культури, спорту, медицини та патріотичного виховання. Виконком новий, тому дії ще розбалансовані, але всі хочуть змін на краще, хочуть бути корисними для села і людей. Роботи дуже багато, комісії збираються майже кожен день. Дуже багато невирішених питань, я не буду перераховувати те, чим ми займаємося, але часу на все не вистачає. Вважаю, що цей виконком внесе позитив у динаміку розвитку села, чого всі справедливо очікують. Запевняю вас, що новий виконком – це не ляльковий театр. Єдине, що заважає роботі, це відверта відмова в допомозі сільського очільника, який відкрито заявляє, що ми не його виконком, тому допомагати він нам не хоче і не буде!
– Чого, на Вашу думку, найбільше потребує наше село? Хотілося б почути Вашу думку щодо майбутнього Гори. Яким Ви його бачите?
– Нам потрібен місцевий хазяйновитий очільник села, який не обіцянками і проектами, а справжніми вчинками побудує нову школу, спорткомплекс, будинок дитячої та юнацької творчості, новий садочок, пожежне депо і наповнить наші озера водою. Буде дбати і переживати за своїх односельців, за їхніх дітей, буде думати про покращення умов проживання в нашому селі, а не про те, як набити свої кармани. Не викликає сумнівів, що новий сільський голова має проживати в Горі, а не бути «пришельцем». От таку людину ми повинні найняти на роботу. Саме найняти, а голова кожен крок повинен погоджувати з нами, з громадою, дослухатися до неї і звітувати.
СЛАВА УКРАЇНЦЯМ!
