Не стало Лесі…
Не стало Лесі Карасевич… Неможливо в це повірити… Наша неймовірна рудоволоса красуня пішла з життя. Криком хочеться кричати від такої жахливої несправедливості!
Лесю, як же мало ти пожила! Не насміялася вдосталь, не нараділась життю. Не встигла випустити з гнізда своїх соколят. Не на гордилася ними, не накохалася ще. Ти тепер в синочках, в їхніх лагідних очах, в їхніх безтурботних усмішках. З неба дивитимешся на них і радітимеш, уві сні лиш прийдеш їх обійняти і поцілувати…
Лесю, ми безмежно сумуємо за тобою! Неможливо передати словами усе горе, біль, відчай і несправедливість від такої тяжкої втрати.
Така красива, жвава, бадьора. Сміялась і раділа разом з нами… Пригощала таким смачним чаєм! Так лагідно сердилась, коли намагалась вкласти дітей спати. Так закохано дивилась на чоловіка і так міцно його обіймала.
Наша дорога подруго! Такою ти і залишишся в наших серцях. Такою ми тебе пам’ятатимемо. Турботливою і коханою дружиною, щирою подругою, чудовою господинею, доброю, привітною і чуйною людиною.
Батьки, родина, рідні, близькі і друзі, прийміть наші щирі співчуття.
Сил вам і витримки жити далі зі світлою пам’яттю про Лесю.
Дорогий наш Саша Карасевич! Дорогий друг! В таку тяжку хвилину ми розділяємо з тобою величезне горе. Співчуваємо і сумуємо. Тримайся з усіх сил.
Спочивай з миром, Лесю!