Козацькими стежками

Скоб! Спекотні серпневі дні все ще нестримно ваблять у мандри ближче до водойм та  гір та подалі від домівок і батьків, які відчувають неминучість приходу 1-го вересня і намагаються  потішити своїх чад різноманіттям літнього відпочинку. От саме в цьому інтереси поколінь збігаються на усі 100%. Хоча і більшість батьків вважають, що кращого за відпочинок у родинному колі годі й придумати, адже все і всі завжди під рукою і ні про що турбуватися не треба. Інша справа – мандрівка без батьківського нагляду, з хорошими друзями поруч, наплічником за спиною та десятком теплих літніх днів, наповнених веселими пригодами та юнацькою романтикою попереду.

Так, ви, напевно, здогадалися, мова піде саме про пластовий табір. Чим же він відрізняється від будь-якого іншого? Не вдаючись до детального опису пластових таборів, варто зазначити, що їхньою головною відмінністю є місце таборування, яке обирається лише серед природи. До того ж, усі табори мають вишкільний характер, тобто спрямовані на самовиховання та розвиток фізичних, інтелектуальних, суспільних та духовних якостей пластунів.

Ось і у Гірських пластунів вже другий рік поспіль випадає нагода на собі відчути всі переваги скаутського таборування. Цього літа місцем нашого табору була історична місцина поблизу села Великий Букрин, неподалік селища Трахтемирів – колишньої гетьманської столиці реєстрового козацтва 15–18 століття. Завдяки цікавим розповідям місцевого жителя, знавця історії козацтва, Андрія Павловича, ми, наче у машині часу, перенеслися у ті далекі героїчні часи і побували їхніми  активними учасниками.

У нашому наметовому містечку ходила місцева валюта – козачки, які можна було отримати за будь-яку добру справу, зроблену для своїх побратимів. Дізналися наші пластуни і про те, що таке алярм, піднявшись  вночі по тривозі, щоб не дати монголо-татарам викрасти козацький скарб. Учасники табору «Без меж» як справжні козаки кожної ночі по черзі несли варту біля вогнища, підтримуючи його до самого ранку і дбаючи про безпеку таборового містечка. Як би довго не тривало літо і не було весело у таборі, все ж доведеться повернутися додому, залишивши в пам’яті приємні спогади про пластовий табір та сподіватися на нову зустріч десь серед природи на пластовій ватрі.

Олександр Кульчицький

Поширити з....
Share on Facebook
Facebook
Share on Google+
Google+
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin