Слова та дії Гірського сільського голови Р. Дмитріва

«Задача сільського голови – вирішення нагальних питань громади. Не словами, а вчинками кожного дня доводити людям, що обраний кандидат дійсно вартий довіри».

Такими словами починалась передвиборча програма Р.М. Дмитріва. Уже трохи більше року він обіймає посаду сільського голови нашого з вами села. Давайте проаналізуємо, що ж із передвиборчої програми виконано, які нагальні проблеми вирішено і чи дійсно обраний нами голова вартий довіри.

 

У сфері соціальної політики:

ОБІЦЯВ: «Вирішення з громадою питання виділення місця для нової школи та садочка та їх будівництво»

Хтось із вас пам’ятає, щоб з нами обговорювали це питання? Посилаючись на економічну доцільність та відсутність коштів на будівництво нової школи, сільрадою було вирішено лише добудувати нові приміщення. І місцем для цього мала стати територія старої школи, де зрізали дерева.

Згідно з проектом, який, на жаль, ніхто з нас не бачив, планувалося добудувати просторі класи, актову залу, спортзал.  Велися розмови про те, що протягом літа, яке вже минуло, буде закладено фундамент, зведено стіни і накрито дах. Після чого планувалися подальші зовнішні та внутрішні роботи. Введення в експлуатацію мало відбутися у 2018 р. Не за горами 2017-й рік, але перший камінь й досі не закладено. Історія про те, що «в цю школу вже підуть наші діти», знову повторюється.

З новим садочком ситуація приблизно така ж, тільки з однією відмінністю – ніхто достеменно не знає, де він буде розташований.

 

ОБІЦЯВ: «Відкриття центру розвитку дітей та юнацтва»

Спочатку цей центр планувалось побудувати на сумнозвісній ділянці за сільською радою. Однак з’ясувалось, що ця земельна ділянка передана ТОВ «Добробут БУД» для зведення багатоповерхових житлових будинків (рішення депутатів Гірської сільської ради №509-23-VII від 27.10.2016 р.) Після чого вибір пав на приміщення виборчої дільниці № 320147 за адресою вул. Науки, 1. Але питання, чи бути там такому центру відкритим?   Наразі   відсутні   будь-які підтвердження розв’язання цієї проблеми.

 

ОБІЦЯВ: «Підтримка підприємств малого та середнього бізнесу з метою створення додаткових робочих місць»

Цього року в нашому селі відбулася значуща подія – відкрився супермаркет «Фора». Вигідне розташування, широкий асортимент продукції задовольнять будь-якого вибагливого покупця. Поява цього магазину одразу створила конкуренцію, витіснивши з центру села дрібні крамниці. На момент відкриття, супермаркет не мав усіх дозвільних документів. Наш новий голова запевняв, що не дозволить їм працювати, поки не будуть вирішені всі юридичні питання. Та минув деякий час і думки змінились. З’явилась риторика, що магазин влаштовує селян і дійсно потрібен. Безумовно, тут голова повністю правий. А дозвільні документи, мабуть, можна не виготовляти взагалі.

І все б нічого, але пригадується 10 вересня 2016 р., коли було зруйновано і спалено МАФ Ксенії Керімової, яка до сьогодні намагається віднайти правду у суді. Події того дня викликають багато запитань, відповідь на які шукають правоохоронні органи. У власниці цього МАФу також було не все гаразд із документами, але їй чомусь не пішли назустріч.

Навесні цього року було розірвано угоду з Ощадним банком України. Відповідне рішення прийняли на сесії сільської ради (№ 208-8-VII від 31.03.2016 р). Таким чином наше величезне село, яке знаходиться зовсім поруч із столицею, залишилось без жодного банку, банкомату і навіть обмінного пункту.

Поштове відділення, яке знаходиться на першому поверсі будівлі сільської ради, залишає бажати кращого в усіх сенсах. Там тепер і пошта, і бібліотека, котрій, як виявилось, немає де притулитись. Це просто ганьба! Книги, замість того, щоб стояти в просторій тихій залі, знаходяться в закутку!

 

ОБІЦЯВ: «Зміна ставлення до ветеранів війни і праці, дітей війни, інвалідів, пенсіонерів, одиноких престарілих, учасників бойових дій, надання адресної соціальної допомоги громадянам, підтримка багатодітних сімей та допомога в отриманні ними пільг, передбачених законодавством»

У вирішенні питань цього блоку таки щось роблять. Завдяки затвердженим Гірською сільською радою програмам «Турбота» і «Добробут», адресна матеріальна допомога вже надається хворим людям, інвалідам, учасникам АТО, багатодітним родинам та малозабезпеченим. Тепер в нашому селі є соціальний працівник, що надає допомогу літнім і одиноким людям, які потребують цього. Однак виникає питання: чому в процесі розподілення матеріальної допомоги виходить так, що люди, які мають одне і те ж захворювання, отримують зовсім різні суми? Різниця у виплатах може варіюватися від 500 до 5000 грн. Як так виходить, що протягом року з моменту подачі заяви (як правило, на початку року) суми матеріальної допомоги поступово збільшуються?

Використовуючи статистику за попередній рік, бюджетна комісія має проаналізувати ці дані та визначити приблизну кількість людей, які потребують цієї допомоги.  Після чого, спираючись на отримані результати, прописати в програмі точні суми фінансової допомоги, яка повинна залишатись незмінною протягом року. А для того, щоб забезпечити прозорість виділення коштів, потрібен чіткий алгоритм нарахування таких виплат. У програмах адресної матеріальної допомоги все має бути якомога детально прописано: умови, за яких надається матеріальна допомога, критерії оцінки здоров’я, винятки (підлягають обов’язковому обговоренню в окремому порядку) тощо. Адже від цього залежить не тільки сума, а й взагалі надання виплат. Крім того, алгоритм сприяє зменшенню впливу людського фактору при розподілі такої допомоги.

 

ОБІЦЯВ: «Оновлення медичного обладнання в сільській амбулаторії»

На прохання завідуючої амбулаторії рішенням чергової сесії сільради (№ 438-20-VII від 14.09.2016 р.) було ухвалено виділити кошти на придбання електрогенератора. Крім цього, було вирішено виділити 177 700,00 грн, щоб придбати аналізатор експрес-тесту крові (№438-20-VII від 14.09.2016 р.). Але й досі в нас його немає.

 

ОБІЦЯВ: «Збільшення території для місць поховання»

Це   одне   з   небагатьох   вирішених питань.   Межі   кладовища   розширили, але оформлення та подачу документів почала ще Н.М. Шиян.

 

У сфері дорожнього господарства та благоустрою території:

ОБІЦЯВ: «Будівництво доріг та ремонт існуючих»

Задля вирішення цього питання витрачаються величезні кошти із сільського бюджету (3 433 931 грн. 91 коп. з 27.11.2015 до 25.11.2016). На реконструкцію та добудову тротуару по вул. Центральна виділено майже 1,5 млн грн.  Додатково винесені на 27 сесію сільради (22.12.2016 р.) проекти доріг ще майже на 3 млн грн. На цій сесії також будуть розглядати проект реконструкції площі перед сільрадою, а це коштуватиме майже 1,4 млн грн.

Кошти, які вже витрачені і лише плануються витрачатись, шалені. Та якщо бути уважним, то можна помітити дивні речі. Жодних електронних торгів для цих багатомільйонних проектів проведено не було, і підрядна компанія (єдина на всі проекти) визначається в ручному режимі тендерним комітетом сільської ради. Хоча є приклади в тій же Великій Олександрівці, де після електронних торгів, кошторис проекту реконструкції тротуару було зменшено мало не наполовину. Не складно уявити, скільки мільйонів гривень могло б залишитись у бюджеті, та як багато інших нагальних завдань з модернізації нашого села можна було б виконати.

Однак якість дорожнього покриття після реконструкцій та капітальних ремонтів залишає бажати кращого. Чого тільки коштує тротуар по вул. Центральна до Кантрі Хауса. Непомірні суми на нагальну проблему.  А чи така вже вона нагальна? Чи настільки це зараз необхідно – розбирати цілком пристойний тротуар у центральній частині села, щоб укласти там нову тротуарну плитку? Платити гроші спершу за демонтаж, а потім окремо за монтаж? Чи варто було направити ці кошти на інші проекти?

 

ОБІЦЯВ: «Освітлення та благоустрій вулиць, прибудинкових територій»

Мрії наших батьків про освітлені вулиці потроху втілюються у життя з приходом нового господарника. Багато вулиць вже освітлено, а на деяких – роботи ще тривають. Насправді ж не все так чудово, бо це лише верхівка айсберга і те, що бачимо ми – жителі села. Зі слів працівників підрядної організації, яка проводить роботи з освітлення, компанія ТОВ «Екстрім» має безпосереднє відношення до бізнесу Дмитріва – ТОВ «Роял-Кейтерінг». (Співвласник ТОВ «Екстрім» В. Бондаренко був, а може, й досі є власником 75-ти % частки ТОВ «Роял-Кейтерінг»). Кошти на втілення цієї мрії – божевільні (ТОВ НВФ «АВГ» –  370 700 грн 40 коп., ТОВ «Проектне бюро “Новатор”» – 4 604 432 грн 65 коп., ТОВ «Екстрім ЛТД» – 205 729 грн 20 коп.). Світильники (загальна кількість 525 шт.) було придбано за ціною 4 174 грн 08 коп. за одиницю, хоча   роздрібна   ціна   становить   2170 грн. Виходить, що на освітлення вулиць загалом буде витрачено більше 5 млн грн з бюджету села. Турбує також те, що ці новомодні світильники виявились не зовсім якісними. Їхні вади проявляються електромагнітними перешкодами, які призводять до суттєвого погіршення прийому каналового телевізійного сигналу в наших оселях та шумів у радіоприймачах. Тому, якщо у вас вечорами гірше показують улюблені телепрограми, знайте, що це «робота» тих світильників. Будемо сподіватись, що голова сільської ради зможе вплинути усунення цієї проблеми.

Крім того, варто зазначити, що за ознаками кримінального злочину, передбаченого частиною 1 ст. 364 КК України, а саме, за фактом зловживання посадовими особами Гірської сільської ради службовим становищем під час проведення у 2016 році закупівель, 23.11.2016 р. порушено кримінальне провадження №42016111100000379.

Тема благоустрою вулиць і прибудинкових територій для нас також ненова. Для більшості, напевне, взірцевим є село Проців, де сільський голова потурбувалась про наведення бездоганного порядку. У Горі існує проект з благоустрою, в якому визначені питання прибирання паркових зон, площ, скверів, вулиць, прибудинкових територій від опалого листя, снігу, будівельних матеріалів. Обрано інспекторів із благоустрою, завданням яких є слідкувати за дотриманням порядку на вулицях. але помітної активності не спостерігається. Може, ви їх бачили? Адже згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення, передбачена відповідальність за порушення правил благоустрою зі стягненням штрафів.

Вперше за історію села сільська рада організувала вивіз органічного сміття (гілля, бур’янів, листя), щоб люди, нарешті, припинили його спалювати. Та питання в іншому, чи хочемо ми самі того порядку? Чи прагнемо ми цього настільки, щоб, нарешті, прибрати купи піску, щебеню, цегли та іншого будівельного мотлоху з наших вулиць? Чи навчимось поважати наших сусідів і не палити листя, отруюючи людей і атмосферу? Не палити просто з поваги один до одного, а не через страх, що оштрафують.

 

ОБІЦЯВ: «Встановлення знаків обмеження швидкості, а також знаків, що регулюють головну та другорядну дороги»

Кількість автомобілів щорічно зростає. Ще навесні було розроблено проект дорожнього руху (Проект організації дорожнього руху на основних вулицях с. Гора Бориспільського району Київської області, ТОВ «Науково-проектне бюро безпеки руху»), який, зокрема, передбачає встановлення знаків на перехрестях та «лежачих поліцейських». Але знаків чомусь і досі немає. Тоді як на початку осені ми мали нагоду побачити встановлення «поліцейських», яких за декілька днів з’явилося, як грибів після дощу, де треба і не треба. Незабаром зайві обмежувачі зняли, хоча ми розуміємо, що встановити, а потім прибрати їх – це не безкоштовне задоволення. Однак навіть ті обмежувачі, які залишились, не відповідають стандартам по ширині і висоті дорожнього покриття.

Жителі вулиць Грушевського та Мічуріна зустрічалися із сільським головою і просили встановити обмежувачі швидкості руху на перехресті цих вулиць, оскільки ця ділянка є одна з найбільш аварійно небезпечних у нашому селі. Обмежувачі швидкості руху були встановлені, хоча й пізніше, ніж було обіцяно. Якість самих обмежувачів залишимо без коментарів. При нагоді відвідайте перехрестя вулиць Мічуріна та Грушевського і зробіть висновки самі.

 

У сфері бюджетних відносин та місцевого самоврядування:

ОБІЦЯВ: «Ефективне та розумне використання бюджету села» 

Ні в кого не викликає сумнівів те, що майже усі питання пов’язані з фінансами. Кошти, витрачені на освітлення й тротуари, просто захмарні. Сільрадою було нераціонально використано бюджет на встановлення обмежувачів швидкості руху. А це гроші платників податків, тобто   наші з вами, і ми   маємо абсолютне право знати і впливати на те, як ці гроші будуть витрачатися.

На жаль, сільрада систематично порушує Закон, приховуючи інформацію про витрати бюджетних коштів, яка є публічною. Про перипетії з бюджетом нашого села ми обіцяємо розповісти пізніше.

 

ОБІЦЯВ: «Разом з депутатським корпусом створити вуличні комітети, затвердити їх на сесії сільської ради»

Скажіть, хтось із вас знає хоча б одного представника свого вуличного комітету? Напевно, що і самі представники цих комітетів не до кінця розуміють свою роль. Очевидно, що створення таких комітетів мало на меті допомогти депутатові на його виборчому окрузі інформувати жителів про важливі питання. Більшість з них – надважливі, а деякі, зокрема, про об’єднання громад, просто історичні. Інформування населення потрібно, хоча б для того, щоб депутат знав думку жителів свого округу і керувався нею   на голосуваннях сесій сільради.  Це так мало би бути! Натомість – зовсім інша ситуація. Більшість людей не знає, що реально відбувається у селі, а якщо і знають, то не розуміють, чому саме так і чи це правильно.

І тут, на превеликий жаль, є ще одна проблема, коли люди вважають дії влади єдино правильними і навіть не піддають сумнівам їх доцільність, правдивість і прозорість. Знову така собі мовчазна згода: «Робите – робіть. Ви ж фахівці. Вас же народ обрав». А це ще раз доводить, що безконтрольно можна робити практично все, що заманеться.

 

ОБІЦЯВ: «Разом з дільничним інспектором міліції та громадою села створити народну дружину»

І знов благородне бажання розбилося в друзки. Криміногенна ситуація в селі досить напружена, продовжують обкрадати будинки. Чудовий приклад створення такої дружини на частині деяких вулиць села (Київська, Західна, Садова, Локаторна). Чоловіки з тих вулиць вже більше року щоночі по черзі здійснюють патрулювання. Власним коштом вони організували постійний відеонагляд за своїми будинками і вулицями. Може, цим досвідом варто скористатися і решті мешканців села? Адже це питання безпеки нас і наших дітей.

На святі Дня села наш голова заявив, що у Горі починає роботу компанія «Атлант», яка здійснюватиме патрулювання і охорону нашого села. Місяць потому угоду з цією компанією було розірвано.

Гірська сільська рада ініціює процедуру розірвання угоди з «Групою кампаній «Атлант» про надання послуг із забезпечення громадської безпеки, охорони правопорядку та громадського порядку. Таке рішення прийнято на підставі аналізу якості та повноти виконання зобов’язань за угодою. Зокрема, протягом місяця «Групою кампаній «Атлант» не були розроблені та погоджені із сільською радою маршрути та графік патрулювання, не розроблені процедури реагуванні на правопорушення та звітності, відсутня взаємодія із підрозділами національної поліції, відсутня оперативна інформація про стан криміногенної ситуації у селі та план превентивних заходів, не налагоджено взаємодію з активом громади в інтересах громадської безпеки тощо».

Гірська сільська рада також буде ініціювати штрафні санкції за низьку якість наданих послуг. Водночас, питання громадської безпеки залишається надзвичайно актуальним для села, тому Гірська сільська рада вживатиме додаткових заходів з метою покращення криміногенної ситуації і стану правопорядку, а також організації ефективної профілактичної правоохоронної роботи.»

(Взято з сайту Гірської сільської ради від 04.11.2016 р.: http://www.gora-rada.gov.ua/)

Цікаво, чи взагалі знайдеться компанія, яка задовольнятиме в повному обсязі вимоги сільської ради?

 

ОБІЦЯВ: «Впорядкувати прийом селян з поточних питань»

Цілком нормальне бажання. Одне з таких, що не потребує додаткових ресурсів.  Тут можна сказати, що коли приходиш до сільської ради, тебе вислухають і щось порадять. На прийом до очільника села можна потрапити    в    будь-який    день, навіть неприймальний. Коли голова відсутній на місці, вас зможе прийняти його заступник.

Отож, не бійтесь ходити до сільської ради та вимагати вирішення ваших питань!

 

ОБІЦЯВ: «Інформування громади про роботу органів місцевого самоврядування»

Безумовно, це одне з найважливіших питань. Кожен житель має право знати, що відбувається в селі, які рішення приймаються, скільки коштів витрачається і на що. Натомість громада стикається з повною або частковою відсутністю інформації стосовно багатьох питань. На інформаційних дошках в сільській раді – порожньо. Немає доступу до ухвалених на сесіях рішень, а також відсутні рішення виконкому. Ці питання висвітлені на сайті сільської ради не в повному обсязі та не завжди вчасно. Хоча інформування населення про рішення, які ухвалюються сільрадою, є прямою компетенцією секретаря сільської ради, Шершень Людмили.

Про деякі питання, що виносяться на порядок денний сесій, навіть самі депутати дізнаються безпосередньо під час сесії і не мають змоги заздалегідь продуктивно їх опрацювати. Так само і прості громадяни дізнаються про розгляд важливих питань вже на сесіях сільської ради або потім переглядаючи їх відеозаписи. До речі, відеофіксація сесій організована також силами небайдужих жителів села. Від такого нововведення не всі були у захваті, а останнім часом ми взагалі стикаємось   із цілеспрямованою протидією та погрозами депутата Неплюєва К.А. викликати поліцію задля припинення зйомки. Ви, шановна громадо, маєте знати, що нічого протизаконного в таких зйомках немає! Сесії сільської ради є відкритими та публічними, окрім випадків, передбачених чинним законодавством, про що має бути повідомлено заздалегідь. Отже, згідно з Законом ми маємо право проводити відеозапис сесій сільради.

Варто зазначити, що завдяки цим відеозаписам ми з вами дізнались про велику кількість кричущих речей: наміри облаштувати автомобільну стоянку біля школи, продаж сільського футбольного поля тощо. Дізнались, а отже, можемо і мусимо протистояти втіленню таких абсурдних планів у життя. Бо вийде, як з Жучкіним озером: земельні ділянки роздали, будівництво стартувало, після чого в громади почали виникати питання про доцільність таких дій, та було вже запізно. Основна мета інформування: не дати знову нас ошукати, контролювати роботу наших обранців і самостійно робити висновки, чи варті вони нашої довіри.

Інформування населення наш сільський голова здійснює за допомогою інформаційних бюлетенів. Це чудово. І таке інформування є новим для нашого села, адже попередниця Р. Дмитріва не вважала за потрібне взагалі повідомляти жителям про будь-що. Та, відверто кажучи, читаючи ці інформаційні бюлетені, пригадуються слова з тієї веселої пісеньки: «Все хорошо, прекрасная маркиза! Все хорошо, все хорошо!»

Але проблеми є, вони якось вирішуються, і нібито все добре. Однак сільська рада не повідомляє, які кошти витрачаються на вирішення цих проблем. Тож, якщо вам болить за своє село, будь ласка, цікавтесь тим, що відбувається навколо вас. Приходьте на сесії сільської ради, тоді ви будете отримувати достовірну інформацію про стан речей з першоджерела.

 

ОБІЦЯВ: «Залучення громадськості до контролю над виконанням ухвалених адміністрацією рішень»

У сільську раду на ім’я голови вже подано багато запитів від громадян про доступ до публічної інформації з дуже багатьох питань. На жаль, часто сільрада не вважає за потрібне відповідати на такі запити або ж робить це із запізненням, всупереч термінам, які визначені законом. Жителі села, відстоюючи свої права, змушені звертатись до суду, щоб він надав рішення щодо порушень. Доводиться також звертатись до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з вимогою допомогти у наданні потрібної інформації.

Здавалося б, ми всі живемо в одному селі і не варто, як кажуть, виставляти на показ брудну білизну. Можна було б вирішити ці питання між собою і знайти компроміс. На превеликий жаль, вмовляння не діють і залишають без відповіді питання, які хвилюють громаду. Це, в свою чергу, зайвий раз доводить, що причина такого стану речей полягає не в безвідповідальності окремих працівників сільської ради і не через брак часу, а зовсім в іншому. Виявляється, що громадяни «лізуть» не в свої справи, заважають робити все тихо, зчиняють ґвалт там, де він зовсім не потрібен. І цими своїми діями вкрай обурюють нашого сільського голову. Обурюють так, що він як дуже емоційна людина, часом, не витримує і вдається до нецензурної лайки. Про що, до речі, також подано позов до суду.

 

ОБІЦЯВ: «Модернізація системи каналізації і спорудження фекальних очисних споруд»

Це питання, мабуть, є одним із найболючіших не лише нашого села, а й для багатьох інших населених пунктів. Кількість населення у нашому селі зростає з кожним роком. Відповідно зростатиме і кількість житлових будинків, в тому числі багатоповерхових, об’єктів інфраструктури, підприємств. Наразі каналізація у нашому селі складається з індивідуальних накопичувальних резервуарів (вигрібних ям). Звідти каналізаційні стоки видаляються механічним шляхом, тобто за допомогою автомобілів – асенізаторів. Після чого вони вивозять стічну воду в село Велика Олександрівка. Ці стоки без будь-якої очистки поступово просочуються в ґрунт.  Земля – це фільтр, проходячи через який, стічна вода поступово і частково очищується від решток біологічного та хімічного походження. Якщо об’єм такої води день у день тільки збільшується, земляний фільтр не витримує, оскільки також має обмежений ресурс. Внаслідок чого ця стічна вода дуже повільно, але невпинно наближається до водоносного горизонту. Коли саме це станеться, ніхто знати не може. Та це, шановні, лише питання часу. Саме тому правильна і, в усіх сенсах, безпечна організація системи каналізації та очисних споруд стає першочерговою. Про модернізацію системи каналізації можна було б говорити, якби були хоча б натяки на її існування. У нас вона взагалі відсутня. То що ж збирався модернізувати наш голова? Якось, зустрічаючись із жителями села одного з округів, Р. Дмитрів сказав, що не варто вірити тому, хто в своїй передвиборчій програмі обіцяє побудувати каналізацію, бо це неможливо і вартує шалених грошей. Тому, мабуть, у своїй передвиборчій програмі   сказав про каналізацію так завуальовано: модернізувати.

Сперечатись важко – побудувати каналізацію, фактично з нуля, протягом одного року, дійсно, неможливо. Нічого не робити також не можна, бо від того каналізація сама собою не побудується. Таким чином, тільки виважений і дуже заощадливий підхід до цього питання допоможе нам крок за кроком дійти поставленої мети.

 

ОБІЦЯВ: «Будівництво водогонів»

Усе має свій термін придатності. Сільський водогін не є винятком, адже його труби було закладено чи не півстоліття тому, а відтак залишають бажати кращого. Жителі, будинки яких підключені до сільського водогону, занадто часто мають клопоти через відсутність води.  Дуже хочеться, щоб якість послуги відповідала її ціні, яка є однією з найвищих в Бориспільському районі. Неякісні послуги постачання води можна пояснити низкою причин.

Одна з них пов’язана з частими відключеннями електроенергії у зв’язку з регулярними плановими роботами «Київобленерго» на лініях електропередач. Друга причина – часті прориви, що є наслідком зношеності труб, які не витримують перепадів тиску в мережі водогону. Третя причина – дезінфекція води двічі на рік. Оскільки цей захід необхідний як одна з мір профілактики інфекційних захворювань, тому відмовитись від нього не можна.

Що стосується першої причини, то і ми, і сільська рада тут безсилі. «Київобленерго» щомісяця надсилає до сільради графіки, де зазначено дати проведення планових робіт на лініях електропередач. Але, як показує досвід, часто й густо заплановане не співпадає з тим, що відбувається насправді. Тільки нещодавно вийшли з ладу насоси в обох свердловинах, які забезпечують питною водою усе село, враховуючи дитячий садочок і школу. Два з половиною дні пішло на демонтаж старих і встановлення нових насосів. Увесь цей час жителі села були без води. Ситуація ця сталась раптово, позбавивши багатьох людей можливості зробити запас води раніше. Чи довго витримають нові насоси такі відключення електроенергії?

Замінити труби водогону цілком можливо. Як і у випадку з каналізацією –  поступово, і не за один рік. Не виключено, що можна було б почати вже цього року, якби до питань з освітлення і ремонту дорожнього покриття поставились більш ретельно, виважено і, головне, заощадливо. Крім того, необхідно правильно розставляти пріоритети: водогін чи площа перед сільською радою.

 

ОБІЦЯВ: «Ліквідація звалищ сміття в лісопаркових зонах та на зупинках села»

Толоку в нашому лісі, на Жучкіному озері, Сажалці, мабуть, найбільше запам’ятали ті, хто брав у них участь на початку квітня цього року. Бажання прибрати в лісі та селі назрівало у селян давно, але все ніяк не виходило. Безумовно, треба подякувати нашому голові, який зумів це організувати. Відчуття єдності, своєї важливості, радості від того, що робиш суспільно корисну справу, переповнювало кожного з «санітарів» лісу і села. Чимало вантажівок зі сміттям виїхало того дня на сміттєзвалище. Маємо надію, що такі заходи стануть звичними для нас і одного дня ми матимемо охайне село та чистий ліс.

 Варто зазначити, що після прибирання потрібно весь час підтримувати порядок: вивозити нове сміття та вчасно косити траву влітку. У 2016 році на ці потреби комунальним підприємством «Горянин» було витрачено захмарні кошти. Результати від цього, звісно ж, є. Сміття на дорозі до зупинок, сільського кладовища значно поменшало, траву на узбіччях регулярно викошують.

Протягом літа неодноразово косили траву ще в одному таємничому місці (ніяк по-іншому його назвати не можна) нашого села. Йдеться про сільський стадіон, місцезнаходження якого нашій сільраді, як виявляється, невідомо. Однак кошти на косіння трави на цій ділянці виділяти не забувають, називаючи стадіон «футбольним полем». Певно, «стадіон» і «футбольне поле» зовсім різні поняття, які не мають між собою нічого спільного. Дивним у цьому є те, що на одній із сесій голова озвучив свою думку про наміри продати цей таємничий стадіон. А як продавати те, чого в селі немає? В кожному селі має бути стадіон, і нам не можна допустити його продажу.

 

ОБІЦЯВ: «Впровадження європейської практики сортування сміття. Організація систематичного вивезення побутових відходів»

В країнах Європи метод сортування сміття використовують вже не один рік, бо він має чимало переваг: менше засмічується навколишнє середовище, зменшується вартість виробництва (оскільки пластик, папір та скло повторно перероблюються), відтак здешевлюється товар для кінцевого споживача. Не дивно, що окрилений успіхом європейських країн, наш, тоді ще майбутній голова, мав на меті запровадити таку практику і в нашому селі. Та щось пішло не так… На перших зустрічах із жителями села з уст Дмитріва звучали вже більш обережні фрази, на кшталт «ми ще почекаємо трохи з цим питанням, бо не готові люди в селі до сортування сміття».

Метод сортування сміття передбачає використання спеціальних сміттєвих баків: окремо для пластику, скла та інших відходів. Відповідно і сміттєвозів, які вивозитимуть відсортоване сміття, має бути втричі більше. Це ж стосується і витрат на пальне, на амортизацію автомобілів, заробітну платню водіям тощо. Політика сортування сміття повинна впроваджуватись і заохочуватись державою. Минув вже рік, але голова самоусунувся від вирішення проблеми цивілізованого вивозу сміття.

Добігає кінця 2016-й рік. Для когось був він звичайним, для когось – просто буремним. Кожному з нас він приніс і радості, і печалі. Хтось згадуватиме події цього року усе життя. Важливо пам’ятати хто ми є, для чого живемо на цій Землі і що залишимо після себе нашим дітям і онукам.  Кожен з нас як гвинтик великого механізму: необхідний, незамінний, важливий, дієвий. Варто бути тільки саме таким гвинтиком, а не запасною заіржавілою деталлю десь у далекій шухляді.

 Зміни починаються з Вас!

Поширити з....
Share on Facebook
Facebook
Tweet about this on Twitter
Twitter
Share on LinkedIn
Linkedin