Інтерв’ю з Олександром Кульчицьким

 «Мрій глобально, дій локально»

 Сьогоднішній гість нашого номеру Кульчицький Олександр, мешканець нашого села, голова громадської організації «Громада Гори», громадський діяч, волонтер, батько двох дітей.

Пане Олександре! У багатьох наших односельців, з якими доводиться спілкуватися, досить скептичне ставлення до будь-яких громадських рухів і організацій. Здебільшого люди не вірять у силу громади, впевнені, що від них нічого не залежить і все вирішується «на горі». Не думаю, що Вам не відома така позиція. І все ж Ви наважилися й провели чималу роботу, створивши ГО «Громада Гори». Чим ви керувалися й на кого розраховуєте передусім?

Дійсно, багато людей зневірені, але є достатня кількість тих, хто має  оптимістичні погляди. Саме такі люди і входять до ГО «Громада Гори». Ми знаємо, що зміни починаються з себе, що громадський контроль є дієвим інструментом в боротьбі із свавіллям влади. Саме тому ми займаємо активну життєву позицію та змінюємо світ навколо себе на краще.

Передусім хочу зазначити, що ініціаторами ГО стали близько 50 осіб. Вони і є її активними членами. А початок було покладено в соціальній мережі Facebook, де в групі Громада с. Гора (зараз там понад 1000 учасників) жваво обговорюються проблеми села. Сформувалася група однодумців, які й створили організацію. Я певен, що ці люди керуються здоровим глуздом та бажанням створити нормальні умови для проживання в нашому спільному домі – селі Гора. Саме на однодумців ми і розраховуємо.

Які головні перешкоди ви бачите для повноцінного місцевого самоврядування?

З боку закону жодних перешкод немає. Хіба занадто складна процедура відкликання депутата чи голови. Тут інша проблема – відсутність інформації. Люди не знають, що відбувається, наприклад, з бюджетними коштами села, з нашим комунальним майном. Виправити цей недолік, внести певну ясність і розібратися у ситуації покликана, зокрема, наша газета – «Громада Гори».

Ваша думка з приводу теми, яка набила усім оскомину, – децентралізація. Нашому селу це потрібно?

Наше село має самодостатній бюджет. Він склав в 2016 р. майже 26 млн. грн, витратили близько 17 млн. Це дуже велика сума. Цих коштів достатньо, щоб розбудовувати інфраструктуру села і без об’єднання. Як на мене, то об’єднання виглядає як велика афера загальнодержавного рівня. Інакше, для чого чиниться такий шалений тиск? Чи вдасться нам вистояти перед шантажем зверху? Не можу зараз сказати.

Хотілося б почути ваше ставлення до основних проблем села, які на вустах у горян. У нас нема ні будинку культури, ні сучасної просторої школи, ні повноцінної лікарні, бракує ще одного дитячого садочка. Про дороги, стан електромереж годі й говорити… Це все, звичайно, потребує великих витрат. І про це роками говорила попередня влада. Знаючи реальний бюджет села, його можливості, чи можна взагалі розраховувати на реалізацію хоч якогось проекту? Чи можна залучити на це кошти поза бюджетом?

Ми розуміємо, що все не так просто, але і не так складно. Маючи бюджет, потрібно сконцентруватися на якомусь одному проекті та втілити його. І так рік за роком. Але слід це робити без зловживань. Не можу при цьому не згадати закупівлю ліхтарів, на якій, за нашими підрахунками, було вкрадено більше одного мільйона гривень. За фактом зловживання владою та службовим становищем відкрито кримінальне провадження.

Мало мати гроші, треба ще мати місце, на якому можна розмістити той чи інший об’єкт. Як ви знаєте, наразі ми всіма силами намагаємося зупинити забудову земельної ділянки по вул. Пушкіна 32А величезним житловим комплексом на 380 квартир. Не секрет, що це єдина земельна ділянка комунальної власності, на якій можна зробити повноцінний громадський простір – парк, будинок культури, відкритий театр, спортивний майданчик. Хотілося б щоб тут були також велодоріжки, центр розвитку дитячої та юнацької творчості, літній театр. Ми не можемо спокійно спостерігати, як у нас обманним шляхом вкрали 1,6 гектара. Будь-які аргументи, що нам озвучують, на користь забудови, мало того, що не мають документального підтвердження, так іще і не відповідають здоровому глузду. Невже за те, що ми отримаємо декілька квартир для робітників соціальної сфери та додаткові торгівельні площі, ми готові позбутися можливості в майбутньому зробити чудовий центр села, куди будемо залюбки збиратися на різні заходи, а не тиснутися на Жучкиному озері чи на незатишному сільському стадіоні.

Ми докладемо максимум зусиль, щоб повернути громаді цю землю та покарати винних. Парки та спортивні майданчики мають бути по всьому селу. Якщо ви поїздите по Горі, то побачите 3 спортивні та дитячі майданчики ,які люди спорудили за власної ініціативи та за свої кошти. Переконаний, коли люди будуть бачити, що сільська влада докладає максимум зусиль для покращення села, вони обов’язково долучаться до цього процесу. І не тільки працею, а і грошима.

Пане Олександре, чому ідея активного громадського руху реалізувалася лише зараз, хоча в селі Ви живете не один рік. Чому ж Ви раніше мовчали?

Раніше я жив в Києві. Переїхав в Гору я тільки в травні 2014 р. і відразу, як Ви кажете, перестав мовчати. Я був ініціатором збору підписів під зверненням до Надії Шиян щодо асфальтування вулиць Локаторної (тепер Вишнева) та Київської. В 2015 р. ми з друзями взяли активну участь у виборчому процесі. Метою нашої команди було забезпечити дотримання законності під час виборчого процесу в цілому та підрахунку голосів зокрема. Я щиро вдячний нашим однодумцям, які забезпечила чесні вибори 2015 р.

Хто Ви за фахом? Ви одружений? Чи маєте дітей?

Я маю дві вищих освіти – юридичну та економічну. Я одружений. Маю сина 9 років та шестимісячну донечку.

Як ми розуміємо, ви простягнули руку для співпраці до місцевої влади. Чи відбулося рукопотискання?

Нашими стосунками з сільською радою не можемо похвалитися

Зрозуміло, що спільно з сільською владою цього досягти набагато простіше. Шкода, що наразі наша основна енергія іде на контроль за діяльністю сільської ради та спонуканням місцевої влади до виправлення помилок. А іноді і до викриття явно незаконних оборудок. Але ми не покидаємо надії на співпрацю.

Звісно, виникає питання – наскільки далеко сягнуть Ваші амбіції?

Я б радше назвав це мріями. «Мрій глобально, дій локально», – казав відомий відомий економіст, колишній радник українських президентів та прем’єр-міністрів, почесний голова опікунської ради Національної скаутської організації України «Пласт» Богдан Гаврилишин.

Моя мрія – це успішна, багата та щаслива Україна. Але країна складається з таких громад як наша. Якщо зміняться всі села, то і загалом зміниться наша країна. Тому завдання таке: зробити зручним та комфортним для проживання Гору, щоб тут були можливості для задоволення потреб горян в фізичному, культурному та духовному розвитку. А з цим прийде і успіх, і багатство.

Я бачив, як це роблять в інших країнах. Я спостерігаю, як це роблять в інших населених пунктах України. Не бачу перешкод, щоб те ж саме зробити у нас. Грошей в бюджеті достатньо. Але, на жаль, люди, які зараз займають кабінети на вул. Центральній 5, не поспішають розвивати інфраструктуру. Все більше обіцянки і спроби протягнути бізнесові проекти, які мають сумнівні для горян вигоди. Я розумію, що з такими керівниками швидше в Горі виникне 10-20 багатоповерхівок, ніж спортивний комплекс, садочок та школа.

Ми створили «Громаду Гори» як майданчик на якому себе може проявити сільський актив, люди, яким небайдуже село. Ми хочемо зробити їх впізнаваними, розказати всім про їх ініціативи та досягнення. І тоді, на майбутніх виборах, люди не будуть голосувати проти когось, а нарешті будуть охоче підтримувати гідних кандидатів.

Я наведу однин цікавий факт. На виборах до сільради було зареєстровано загалом 117 кандидатів в депутати. 22 із них стали депутатами. В сільраді, окрім обраних, працюють двоє кандидатів. Меншу чи більшу участь в публічних процесах села беруть ще 12. А де ж інший 81 кандидат? Адже вони йшли змінювати село. Хіба їм щось заважає це робити без депутатського мандату? Депутати не отримують заробітної плати з місцевого бюджету. То що цих людей мотивувало балотуватися? Вважаю, що майбутній склад сільради повинен проявити себе вже і зараз. Нові обличчя повинні заздалегідь довести, що вони готові працювати на благо громади і без депутатських повноважень. Хочеться, щоб люди голосували за справи, а не за обіцянки, за морально-ділові якості, а не через те, що це кум, брат, сват або «гречкосій».

Щодо мене особисто, то громадська діяльність –  моє хобі. Мені подобається в кінці року підсумовувати те, що я зробив сам чи з друзями.

Кажуть, що Ви викладаєте в школі.

Так. Я є викладачем предмету «Захист Вітчизни» в Ліцеї «Інтелект». Неодноразові розмови з друзями про те, як можна змінити Україну, привели до однозначного висновку: тільки еволюційно і тільки через виховання громадської свідомості. Я почав займатися національно-патріотичним вихованням дітей та молоді з 2014 р. Наступного року у складі групи інструкторів ГО «Центр спеціальної тактичної підготовки «Білий Вовк» я організовував один з етапів фінальної частини гри «Сокіл» («Джура») в Полтаві. Потім допомагав підготуватися до участі в цій грі команді ліцею «Інтелект». Ліцеїсти посіли друге місце з 27 команд Дарницького району. Після цього керівництво навчального закладу довірило мені викладати такий надважливий предмет як «Захист Вітчизни». З матеріальної точки зору ця робота не є для мене привабливою, я більше ставлюся до неї як до волонтерського проекту. Отже двічі на тиждень я повністю віддаю себе учням ліцею – майбутній еліті нашої держави. Інші три робочі дні я веду адвокатську практику.

Ви згадали про «Білий Вовк». Що це за організація? «Білий Вовк» – це громадська організація, основним завданням якої є навчання військовій справі. Інструктори «БВ» систематично проводять навчання військових, в тому числі і в АТО. На базі організації функціонує потужний центр аеророзвідки. Я є членом правління цієї організації з травня 2014р.

Як ви пов’язані з «Пластом»?

Ідея створити Пластовий осередок в Горі виникла не спонтанно. Я спостерігаю за цією організацією давно. І ось коли моєму сину виповнилося 6 років, я записав його до «Пласту». Після переїзду в Гору стало накладно возити його на Поділ щонеділі. І тоді виникла ідея створити «Пласт» у селі. Я розказав про це сусідам, і ми разом в грудні 2015 р. розпочали діяльність в нашому селі. Наразі наш осередок налічує понад 30 пластунів та пластунок. У нас також є декілька діток з Чубинського.

Цікаво було б почути про досвід патрулювання вулиць, до якого Ви також долучилися

Позаминулої зими мого сусіда обікрали, коли сім’я спав вдома. Наступного дня ми з сусідами вирішили патрулювати вулиці. Спочатку нас було шестеро, але щодня до нас долучалися інші. Щонічне патрулювання триває по сьогодні. Завдяки цій ініціативі ми всі познайомилися та подружилися. Важливо, що силами нашого патруля вдалося ще навесні 2015 р. освітити свої вулиці, встановити відеоспостереження всього кварталу. А відпрацьована нами система сповіщення та взаємодії дозволила нещодавно затримати трьох злодіїв, що залізли в хату до одного з наших сусідів. Зараз проти них триває слідство. Тепер спробуємо розповсюдити наш досвід на все село. В програмі «Вайбер» створена група «SОS Гора», яка налічує 104 учасника. Як потеплішає, то почнемо проводити з людьми заняття з юридичних питань, тактики затримання, долікарської допомоги тощо.