Про зняття голови. Післямова
У попередньому номері особливу увагу було приділено питанню дострокового припинення повноважень голови Гірської сільської ради Р.М. Дмитріва. На жаль, депутатам не вистачило сміливості навіть включити це питання до порядку денного сесії сільської ради призначеної на 1 червня. Тож давайте спробуємо розібратися в тому, що сталося та чому.
Роман Дмитрів є головою нашої сільради з листопада 2015 р. За нього свої голоси віддали 830 горян, тобто аж 26% від загальної кількості виборців Гори. При цьому слід врахувати, що на минулих виборах люди здебільшого голосували проти Надії Шиян. Дмитріва ніхто не знав, нічого значущого для села до виборів він не зробив, але після виборів – наробив …
За час головування Дмитріва члени ГО «Громада Гори» виявили численні порушення в його роботі та ініціювали цивільні, адміністративні та кримінальні справи. Зокрема, справу по завищенню ціни на ліхтарі, по невиконанню рішення суду, по підробці документів тощо.
18 травня на сесії депутати проголосували за відкликання виконкому, але голова заветував це рішення. Стало зрозуміло, що Дмитрів і надалі буде продовжувати зловживати своїми повноваженнями, ігноруючи при цьому думку депутатів та громади і не збирається нічого змінювати в своїх методах управління.
Пункт 3 статті 79 закону «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що депутати сільради мають право дострокового припинити повноваження голови за умови порушення ним Конституції та законів країни, прав і свобод громадян. Для цього потрібно, щоб таке рішення підтримали 2/3 депутатів сільської ради, тобто в нашому випадку це 15 депутатів.
У той же час дії голови підтримували лише 6 депутатів: Неплюєв Костянтин, Шерешень Людмила, Бугіль Ольга, Шевченко Микола, Степаненко Євген, Гурський Сергій.
ГО «Громада Гори» звернулася до регламентної комісії сільради, до якої входять Ярмак Світлана, Карасевич Олександр, Леваш Віталій, Потоцький Василь та її керівник Новіков Максим, про дострокове припинення повноважень голови. Комісія одноголосно підтримала це рішення та ініціювала винесення цього питання на позачергову сесію.
Виявилося, що переважна більшість депутатів, зокрема, Ничик Олена, Ніколаєнко Валентин, Леваш Віталій, Чівільдєєва Яна, Бабій Оксана, Потоцький Василь, Чайка Василь, Ковалевський Олександр, Ярмак Світлана, Карасевич Олександр, Величко Віталій, Верозуб Сергій, Новіков Максим, Андрієвський Борис, Романенко Людмила, Чемерис Іван не підтримують голову та готові голосувати за дострокове припинення його повноважень. У кожного були свої підстави щодо відкликання голови, але основним, як на мене, аргументом, була тотальна брехня та маніпуляції в роботі Дмитріва.
Незабаром було ініційовано загальну зустріч депутатів, на якій вирішили відкликати голову. На цій зустрічі була присутня необхідна для відкликання кількість депутатів. Вони визначилися, що припинять повноваження голови та змінять секретаря. Посаду секретаря мав посісти Максим Новіков, який як секретар мав би виконувати повноваження голови до проведення позачергових виборів. Такі позачергові вибори, згідно з п. 10 ст. 79 ЗУ «Про місцеве самоврядування», призначаються не пізніше ніж у дев’яностоденний строк з дня дострокового припинення повноважень голови.
Але далі почалося найцікавіше: шантаж та залякування. До кожного депутата та активіста застосовувався персональний спосіб тиску. Щодо мене, Влада Гуляя та депутата Карасевича – це дзвінки з погрозами. Щодо інших депутатів – це тиск через їхнє керівництво на роботі, погрози оприлюднити інформацію, що їх компрометує тощо. Весь спектр тиску, а можливо, й підкупу, мені не відомий, бо хто ж розкаже про таке, але про те, що тиск був, мені говорили майже всі депутати, з якими я спілкувався.
Першим явно «дав задню» Новіков. В якийсь час його як підмінили. Він повідомив, що відмовляється посісти посаду секретаря. Після цього у депутатів почався розлад: ніхто не хотів брати на себе відповідальність та очолити село після зняття Дмитріва, а коли Карасевич запропонував свою кандидатуру, то її не підтримали інші депутати. Додатковий розлад вніс Василь Потоцький, який сказав депутатам, що вони не можуть голосувати за зняття голови, бо проект рішення не було оприлюднено за 20 днів, а також через те, що знімати мають право тільки за умови наявності вироку в кримінальній справі. Він запропонував відкласти розгляд питання на 20 днів (як бачимо, це триває до сьогодні), але депутати могли і мали право достроково припинити повноваження голови, а щодо кримінальної відповідальності, то за наявності вироку в кримінальній справі повноваження голови вважаються припиненими автоматично відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 79 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» і в голосуванні депутатів немає потреби.
ГО «Громада Гори» розмістило об’яву в газеті «Громада Гори» за травень, де запрошували мешканців села прийти на сесію 1 червня на 18:00. Голова, розуміючи, що мешканці змусять депутатів проголосувати за дострокове припинення його повноважень, за день до сесії змінив час проведення сесії з 18:00 на 10:00, і депутати, не зважаючи на наше прохання, відмовилися прийти на 18:00, а підтримали змінений головою час.
Ну і спектакль під час голосування мали змогу побачити всі, хто зміг прийти або подивився відеозапис. Зала була заповнена лояльними до Дмитріва бабусями та людьми, які не є мешканцями села. Слова підтримки та овації голові. Єдине рішення, яке проголосували, – це подолання вето щодо рішення про розпуск виконкому.
Мене в цій ситуації вразила позиція певної категорії мешканців, які на всі звинувачення в бік голови, як мантру, виголошують: «Так він же щось робить. Колишня голова взагалі нічого не робила». Переконаний, що всі біди українців саме через те, що ми намагаємося виправдати злочинців при владі. Ми тільки погрожуємо тим, до кого не можемо дотягнутися, – Порошенко, Луценко, Аваков. Але щодо тих, кого ми реально можемо та мусимо контролювати, ми завжди намагаємося знайти виправдання і заглядаємо до рота в очікуванні, що щось за нашу лояльність перепаде. Неодноразово чув від людей: «Так у нього ж зарплата маленька. Так всі ж крадуть».
Шановна громадо! У них не маленька зарплатня, принаймні, не менша, ніж у більшості з вас. А всі крадуть, бо ми їм дозволяємо це робити. Активісти села скаржаться у всі контролюючі органи, і майже від кожного ми отримуємо відповідь, що голова підзвітний громаді села. Тобто ми і є той найголовніший орган, якому підзвітний голова і який може зупинити його незаконні дії як самостійно – за народною ініціативою, так і через рішення сесії – шляхом впливу на своїх депутатів, які є нашими представниками в сільраді.
Громадяни найбагатших країн світу змогли добитися того, що тамтешні посадовці, як тільки стає відомо про їх зловживання, самі пишуть заяву на звільнення. Така поведінка їх чиновників була не відразу. Це сталося внаслідок історичної традиції. Громадяни не пробачають злодіям при владі порушення закону. Вони в різний доступний їм спосіб чинять цьому супротив. Люди створюють умови, за яких зловживання службовими повноваженнями стають неможливими, ба навіть небезпечними для порушника. Вони влаштують акції протесту та навіть масові безпорядки. Громадяни не подарують чиновнику-негіднику, і його відповідальність невідворотня.
Тільки ми і ніхто інший відповідальні за те, що відбувається в нашому будинку, на нашій ділянці, на нашій вулиці, в нашому селі і нарешті, в нашій країні. Високий рівень корупції в Україні через те, що ми не зупиняємо політичних злодіїв на самому початку. Ми знову і знову голосуємо за одні і ті ж обличчя. Питаємо себе: «А за кого ж голосувати?» або взагалі не йдемо на вибори. Ми не створюємо належних громадських активностей і не підтримуємо існуючі, а отже, не надаємо можливості новим людям-лідерам проявити себе. Ми не бажаємо займатися громадськими справами, бо від того немає жодної вигоди. Але хіба квітуче заможне село і країна – це не вигода? Тих, хто себе проявляє, ми відразу починаємо підозрювати і клеймити (не без допомоги правлячої верхівки), що він такий самий і рветься до влади, щоб дорватися до корита. Злодії не будуть рватися до нього, якщо вони не зможуть красти. А це буде тоді, коли ми будемо здійснювати системний контроль за використанням бюджетних коштів.
Чому я і надалі вважаю, що Дмитрів – основна загроза та гальмо в розвитку нашого села? Методи, якими працює голова, не мають нічого спільного з демократичними. Після, здавалося б, серйозного сигналу від громади та депутатів мав би змінити свої принципи управління. Та де там!
Сільська рада як не оприлюднювала, так і не оприлюднює проекти рішень і самі рішення у встановлені строки. При цьому «група підтримки» голови в особі Нєплюєва Костянтина та Бугіль Ольги кожну сесію намагаються протягнути йому премію в розмірі 300 %. За що?
Нещодавно стало відомо, що Дмитрів здійснює шалений тиск на члена виконавчого комітету – керівника Гірської пожежної охорони Дмитра Карбовського. Чому? Та тому, що Дмитро має у багатьох питаннях роботи виконкому іншу, ніж у Дмитріва, точку зору. Ми пам’ятаємо стиль Дмитріва в роботі з депутатами – тиск та шантаж. Карбовський є підлеглим Дмитріва, оскільки МПО є структурним підрозділом сільської ради. А тепер найцікавіше – якими методами Дмитрів чинить тиск: невиплата премії (а це близько 60 % зарплати), створення неможливих умов праці, безпідставні вимоги надати пояснювальні записки, ініціювання проведення перевірок, відмова оплачувати під надуманими приводами необхідне матеріальне забезпечення для нормальної роботи сільських пожежних, залякування працівників пожежної охорони, що і їм теж не будуть виплачувати премію. За червень місяць всьому складу МПО не виплатили премію. При цьому Дмитрів навіть не намагається приховувати свої дії: він відкрито заявляє, що має намір звільнити Карбовського у будь-який спосіб.
ГО «Громада Гори» і надалі буде відслідковувати те, що відбувається в нашому селі, та в межах можливостей будемо намагатися робити життя горян кращим, а розкрадання нашого бюджету неможливим.
І хочеться закінчити словами великого Тараса: «Борітеся — поборете! Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава і воля святая!»
ВСЕ ТІЛЬКИ ПОЧИНАЄТЬСЯ!
