Багатоповерхівки в Горі: бути чи не бути?

Усе дитинство я прожила в квартирі. Ще й так склалося, що ми з батьками оселилися в новому п’ятиповерховому будинку, де протягом багатьох років мешканці безперервно проводили ре­монтні роботи. Поспати вдень у тиші було за щастя. Тому бажання жити в приватному будинку стало моєю мрією ще з дитинства. Коли взимку можна злі­пити снігову бабу на власному подвір’ї і дивитись на неї через віконце. Коли на­весні можна сісти під квітучою абрико­сою або вишнею і слухати годинами як працюють бджоли, а влітку можна зірва­ти з гілки у власному садку стигле й дух­мяне, ще тепле від сонячного проміння, яблуко. Коли восени, гріючись останнім сонячним теплом, маєш змогу вдихнути аромат пожовклого листя і насолодитись його ніжним дотиком. Мрія моя здій­снилась – живу в мальовничому селі, де кожного дня серед круговерті буденних справ маю чарівну нагоду спостерігати за природою навколо мене. Неодноразово чула від своїх знайо­мих, колег та друзів, які довго прожи­вають у приватних будинках, що увесь цей час вони мріяли жити у квартирах. Пояснюють просто: набридло все це – город, худоба, – хочеться повернутись до своєї квартири і просто відпочити. Напевно, бажання таких мрійників все ж здійснюються. Швидкість, з якою бу­дують багатоповерхові будинки, просто вражає. От і наше село, таке привабливе для забудовників близьким сусідством із столицею, скоро й селом не можна буде назвати, бо воно поступово пере­творюється на місто.

Останнім часом в Горі житлові комплекси ростуть, як на дріжджах: недобудований житловий комплекс на вулиці Грушевського, зданий в експлуатацію ЖК «Кантрі Хаус», «Кантрі ТаунХаус», який почали будувати влітку 2016 р., а тепер ще й житловий багатоповерховий комплекс на 380 квартир за сільрадою, забудовником якого є ТОВ «Добробут БУД». І досі не зрозуміло, скільки там буде поверхів. Забудовники стверджують, що має бути 7 поверхів та цокольне приміщення, а на ескізах зображено 8 поверхів, не враховуючи цокольного. То де ж правда?

«Кантрі ТаунХаус» – це новий комп­лекс, будівництво якого розпочали майже півроку тому, на околиці села навпроти «Кантрі Хаусу». Як зазначає адміністрація ЖК «Кантрі Хаус», до но­вого комплексу вони ніякого стосунку не мають, адже власники й забудовники у них різні. Бізнесмени розпочали бу­дівництво 14-ти двоповерхових будин­ків на 132 квартири. На сайті нового комплексу однією з його переваг забу­довниками вказано «автономну інжене­рію», хоча не зовсім зрозуміло, що саме мається на увазі.

Усі ми розуміємо, що, купуючи жит­ло, люди розраховують і на наявність необхідних комунікацій: світло, тепло, газ, водопостачання, водовідведення, автостоянка, зручна інфраструктура. Зрозуміло, що всі ці складники додають привабливості житловому комплексу.

Що ж маємо ми? Не секрет, що в селі є проблема з напругою в електромережі. Багато жителів жаліються, що пральна машина або мікрохвильова піч не пра­цюють саме через низьку напругу. Воно й зрозуміло, адже електромережі в селі старі й зношені, тому і не витриму­ють такого навантаження. Забудовни­ки комплексів годують нас обіцянками встановити власні трансформаторні підстанції, наголошуючи, що електро­постачання майбутніх будинків ніяк не залежатиме від сільських електроліній.

Забудовникам доведеться бурити власну свердловину, можливо, і не одну, а також будувати свій локальний водо­гін, оскільки насоси сільських свердло­вин не мають достатніх потужностей, аби забезпечувати водою такі величезні житлові комплекси. Особливо влітку, під час посухи, коли ввечері селяни масово поливають свої городи.

Що ж до водовідведення, то тут ситу­ація взагалі катастрофічна. Збудований «Кантрі Хаус» вирішив цю проблему, встановивши систему очисних споруд, де господарчо-побутові стоки проходять очистку високого рівня і вже очищеними потрапляють до штучного озера. Звідти вода частково випаровується. Кажуть, що її можна використовувати для поли­ву рослин.

А от з поверхневими стоками (дощо­ва вода, талий сніг) в «Кантрі Хаус» си­туація дещо складніша. Під час рясних опадів їхня система локальних очисних споруд дощової каналізації не витри­мує такої кількості води, внаслідок чого підтоплюються підвальні приміщення. Тому ЖК став відкачувати надлишко­ву води за допомогою насосів та відво­дити її у зрошувальний канал поблизу лісу. Зі слів адміністрації, усі дозвільні документи на такі маніпуляції у них є. Залишилось тільки нашим депутатам ухвалити робочий проект «Будівництво локальних очисних споруд дощової ка­налізації ЖК «Кантрі Хаус»…».

Проект то ухвалювали (рішення № 551-27-VІІ від 22.12.2016 р.), то ска­совували (рішення № 591-27-VІІ від 29.12.2016 р.), а потім на скасування цього рішення взагалі було накладено вето. Згодом це питання про скасування рішення № 551-27-VІІ від 22.12.2016 р. було винесено на повторний розгляд. Пісеньку пам’ятаєте? «Я оглянулся по­смотреть, не оглянулась ли она, чтоб посмотреть, не оглянулся ли я». Усі ці перипетії таки закінчились скасуванням рішення № 551-27-VІІ від 22.12.2016 р., тож поки що цей проект не ухвалили, і зливати дощові стоки у зрошувальний канал ЖК «Кантрі Хаус» не має права. Цікаво, що робитиме «Кантрі ТаунХа­ус» зі своїми стоками? Зробить своє ав­тономне озеро чи приєднається до того, що є навпроти?

Куди діватиме господарчо-побутові стоки житловий комплекс на вулиці Гру­шевського, також таємниця. Злі язики кажуть, що після очищення така вода потраплятиме просто під землю, тобто у водоносний горизонт. Зливати стічну воду, хай навіть очищену, у водоносний горизонт – це злочин. Однак тут варто згадати, що проекту водовідведення цього комплексу ніхто не бачив.

Що ж стосується ЖК за сільською радою, то тут ситуація з водовідведен­ням також не зрозуміла до кінця. На зустрічі депутатів з представниками за­будовника ТОВ «Добробут БУД» було наголошено, що каналізація йтиме від житлового комплексу по трубі вули­цею Калинова до лісу, через с. Щас­ливе, до Бортницької станції аерації. На прохання депутатів ознайомитись з проектом водовідведення представники ТОВ «Добробут БУД» відповіли, що цей документ буде розробляти окреме бюро і його в них немає. Чи не видається див­ним, що будівництво вже розпочалося, а проекту водовідведення немає?

Автостоянки – актуальна проблема нових забудівель. У проекті житлового комплексу за сільрадою його забудовни­ки передбачили 189 паркомісць. Хоча, згідно з ДБН 360-92** «Містобудуван­ня. Планування і забудова міських і сільських поселень» від 17.04.1992 р., розрахункова кількість автомобілів для цього житлового комплексу становить 155 одиниць. Минуло понад 20 років, часи змінилися і наявність двох авто у родині не є дивиною, тож навіть 189 пар­кувальних місць явно недостатньо. Оче­видно, що автомобілі будуть паркувати і під хатами мешканців.

З огляду на те, що поруч із майбут­нім житловим комплексом знаходиться школа, виникає питання, чи дотримано у проекті всі вимоги до побудови авто­стоянки поблизу території навчального закладу. Адже парковка має бути відда­лена від неї на визначену відстань (згід­но з ДБН 360-92**).

Припустимо, що 9 семи- чи восьмипо­верхових будинків заввишки 28 м таки збудували. Вони знаходитимуться по­руч із шкільним стадіоном, який через новобудову більшу частину сонячного дня буде знаходитись у затінку. Чи роз­раховували забудовники рівень інсоляції (освітлення сонячним промінням) на­вколишніх територій? І знову питання, і знову без відповіді.

Тепер докладно про інфраструкту­ру. Найперше, що необхідно для таких комплексів, – це садочок і школа, а вже потім супермаркети і заклади дозвілля. Усі забудовники обіцяють побудувати у складі своїх комплексів такі об’єкти, але, на жаль, все так і залишається обі­цянками.

Для прикладу візьмемо вже збудова­ний «Кантрі Хаус», де проживають діти різного віку. Частина з них відвідує наш садочок «Берізка». Варто зауважити, що проблема із влаштуванням дитини до садка існує багато років: в ньому ката­строфічно не вистачає місць для всіх ба­жаючих. Що ж буде, коли з’явиться ще й «Кантрі ТаунХаус» та ЖК від ТОВ «До­бробут БУД»?

Ситуація зі школою також непроста. Зрозуміло, що велика кількість дітей шкільного віку буде їздити на навчан­ня у школи Києва чи Борисполя. Та все ж їх переважна більшість ходитиме до нашої школи. А проблем там не менше ніж у садочку. Класних кімнат недостат­ньо. Нова школа або добудова до неї по­трібна як повітря, можливо, більше, ніж будинок культури. Якщо навіть там і з’являться школа і садок, то якими вони будуть – державними чи приватними? Хто дасть відповідь на ці запитання?

Нам розповідають гарні казочки про те, що побудують будинок культури, на який ми чекаємо уже понад 20 років. Якщо припустити, що його, всупереч усім обставинам все-таки побудують, то кому він належатиме: забудовникові чи громаді? Чи будемо ми користуватися ним як комунальною власністю, чи його здаватимуть нам в оренду на визначених умовах та за певну вартість? Як бачимо, гарантій у немає ніяких. Чи не буде так, що, збудувавши першу чергу будинків та продавши їх, забудовник вирішить припинити подальше будівництво комп­лексу? І ми з вами залишимось без бу­динку культури, зате з величезною чи то семи-, чи то восьмиповерховою хатою посеред села.

Важливим є і питання медичного об­слуговування. Населення села збільшу­ється, а от кількість лікарів залишається незмінною. У нашій амбулаторії працює лише один сімейний лікар. Відповідно до нормативних документів МОЗ Укра­їни, один сімейний лікар має обслугову­вати 2 тисячі населення. Думаю, ні для кого не секрет, що нас у селі понад шість тисяч. Коли наша Христина Степанівна приходить зранку на роботу, вона не знає за що спершу братися: приймати пацієн­тів, від кількості яких темно в коридо­рі, чи їхати на виклики. Лікарка просто фізично не встигає оглянути всіх, хто потребує допомоги, не кажучи вже про купу паперової роботи, яку за неї ніхто теж не виконає. Що ж буде тоді, коли після заселення житлових комплексів населення виросте більше ніж на одну тисячу людей?

І ще декілька питань, які просто не­можливо обійти. Для тих, хто добира­ється до місця роботи на авто, є також нерадісна новина. Потік машин у селі, безумовно, збільшиться, а от дорога ширшою не стане. Вранці, особливо в годину пік, виїхати з села буде достат­ньо важко. Ця проблема існує вже зараз, а за умови заселення ЖК стане ката­строфічною.

Стосується це й будівництва ЖК за сільрадою. На зустрічі депутатів з пред­ставниками забудовника ТОВ «Добро­бут БУД» порушувалось питання про рух вантажівок з будівельними матеріа­лами вулицями села. А з початком будів­ництва їх чимало буде сновигати туди-сюди і не один день, і, можливо, не один рік. Виникає питання, якою вулицею вони їхатимуть? Рух великогабаритного транспорту згубно впливає на будинки, особливо старої забудови. Від постійно­го руху таких автомобілів вони просто розсиплються.

Будівництво ЖК від ТОВ «Добро­бут БУД» вже розпочалося, а на обго­воренні представники компанії забу­довника надали депутатам лише ескізи майбутнього комплексу, вирішивши, що ознайомлення з самим проектом буде за­надто складним для їх розуму. Чи, може, щоб ті не розгледіли чогось зайвого?

Чи передбачали депутати виникнен­ня такої кількості проблем, ухвалюючи важливі рішення про будівництво бага­топоверхівки у центрі села? Чи усвідом­лювали вони всю ту відповідальність, що лягла на їх плечі? Адже з наданням дозволу на подібні будівництва наше село дуже швидко і беззворотно змінить своє обличчя, а чи це рішення було пра­вильним, визначить час.

Наш молодий і амбітний голова, йду­чи в ногу з часом, на повній швидко­сті взяв курс на урбанізацію. Чи не ви­явиться згодом, що ми, як сумнозвісний «Титанік», рухаємось прямо на айсберг, наслідки від зіткнення з яким будуть більш ніж очевидні для нас із вами.