Про впорядкування ситуації з комунальним житлом у Горі
В 2017 році в комунальну власність Гірської сільської ради передали житлові багатоквартирні будинки та гуртожиток на вул. Науки, які раніше належали Академії наук. Крім того, у власності села є ще гуртожитки на вул. Центральна. У всіх цих будинках жителі мали певні труднощі з документальним оформленням свого права на проживання в квартирах та їх приватизацією.
Справа зрушилась з мертвої точки тоді, коли житлова комісія виконкому на чолі з Чайкою Андрієм Семеновичем розпочала процес впорядкування дозвільних документів на житло і дала йому «зелене світло». Достатньо швидко жителі ще не оформлених кімнат та квартир надали до сільради необхідні документи, які є підставою для надання такого дозволу, і почався бюрократичний процес реєстрації. Спочатку виконком практично всім надав ордери на вселення, а трохи згодом на сесії сільради депутати проголосували за надання дозволів на приватизацію кімнат та квартир в цих будинках.
Процес запущено, і вже скоро жителі, що прожили в цих кімнатах по 10-15-25 років, зможуть отримати довгоочікувані документи на право власності свого житла.
На жаль, при цьому не обійшлося і без неприємних моментів. Справа в тім, що для приватизації комунального житла необхідно виконання певних умов. Дві з них – це проживання (прописка) в квартирі безперервно протягом не менше 5 років та відсутність у претендента на приватизацію іншого житла у власності. В деяких заявників ці умови були не дотримані, але документи на приватизацію вони подали і навіть отримали дозвіл від ради на приватизацію.
Як же ж могло статись таке порушення закону? А все просто. Документи на отримання ордерів на вселення перевіряв виконком, і все там проходило прозоро і згідно закону. А ось документи на приватизацію цих квартир, порушуючи законні процедури розгляду питань, голова Роман Дмитрів не захотів передавати на вивчення житлової комісії виконкому і відразу подав на голосування сесії. Перед цим ці папки показали лише земельній комісії ради і без ґрунтовного вивчення та попереднього оприлюднення винесли на голосування.
Вже після голосування на сесії кричущі порушення в документах щодо кімнати №2 в гуртожитку на Науки 1Б (в якій прописаний, але не проживає Щегель А.Ф.) виявила житлова комісія виконкому. Був оформлений відповідний акт обстеження, і про цей резонансний випадок дізналось все село.
Дякуючи постійній відеофіксації всіх сесій ради журналістами газети «Громада Гори», всі змогли побачити й згадати, як відбувався процес обговорення питання приватизації кімнат в гуртожитках, і про що казала доповідач – депутат Яна Чівільдєєва. А ось чому вона приховала факт порушення законності щодо цієї кімнати – це питання до неї особисто. Адже саме вона як жителька гуртожитку і депутат того округу якраз і готувала всю ту документацію до приватизації. І саме вона на камеру заявляла, що ВСІ документи перевірені і жодного порушення немає! А особливо враховуючи те, що вона є секретарем земельної комісії, яка рекомендувала сесії голосувати за рішення по цій кімнаті №2! Адже Яна фактично підвела своїх колег, приховавши від них такі кричущі порушення в документації! І унаслідок цього сесія проголосувала за ПРОТИЗАКОННЕ рішення. Але заради кого Яна пішла на таке свідоме порушення?!
Як я зрозумів із бесід з жителями нашого села, людина, яка прописана в цій кімнаті трохи більше року тому, – це Щегель Анатолій Федорович. Він проживає в м. Бориспіль і часто буває на полюваннях разом із ще одним мисливцем, нашим головою Дмитрівим. Можна звичайно це вважати за випадковість, але інші люди з нашого села казали мені, що ця сама кімната №2 вже давно використовувалась як тимчасове місце проживання робітників пекарні «Роял Кейтерінг» нашого голови. Здається мені, що занадто багато співпадінь для однієї кімнати.
То ким і для кого робилась приватизація цієї кімнати?! Як ви думаєте?!
Та справедливість на світі є, тому за пропозицією депутатської групи «Єдність» була скликана позачергова сесія ради, і дозвіл на приватизацію кімнати №2 було скасовано одноголосним рішенням всіх депутатів.
А наостанок – про мораль.
Зараз для громади критично важливою є наявність лікаря в нашій амбулаторії. Але його немає, бо, щоб той лікар з’явився і залишився працювати в селі, йому треба забезпечити мінімальний соціальний пакет. Тобто як мінімум – дати житло. А у нас того житла немає, бо такі керівники як Дмитрів вважають, що краще кімнатку «прихватизувати» для себе, ніж віддати молодому спеціалісту, який принесе користь для села. Тому і тікають від нас один за одним лікарі, бо хоч село і багате, але з керівниками постійна біда.
Олександр Карасевич
